Привезли дідуся, щоб він д0живав 0станн1 дні на півдні. Та у старенького були свої плани на це

Наша тітка живе у чудовому мальовничому селищі на півдні України. Повітря там свіже, наповнене морськими нотками, а краєвиди просто заворожують. Наша рідня зібралася грошима і купила там невеличкий будиночок для дідуся. Він, поки молодшим був, працював не покладаючи рук. Важкою була його робота. А тепер ми вирішили, що пора йому відпочити і старість доживати у кращому місці, ніж задушливе місто.

Відвезли дідуся туди. Тітка поруч – наглядати буде. Думали, дідусю недовго залишилося, він хворів дуже. То тут збиралися його й поховати.

Повернулися через рік провідати дідуся. Ми здивувалися, але дуже зраділи, бо він мав відмінне самопочуття. Здавалося, що дідусь помолодшав навіть. А ще він завів качок, посадив город і садочок. Сусідка поруч була молодшою нього на дев’ять років. Вони разом на лаві щовечора сиділи, спілкувалися, молодість згадували, чаювали.

Одним словом, дідусь не збирався п0мирати. Ми відвідали його, побули з тиждень і поїхали назад до столиці.

Минув ще рік. Знову відвідали дідуся. А тут геть несподіваний поворот – дідусь свій бізнес розпочав. Овочі продає на місцевому базарі. Засадив ділянку полуницею. Ягоди теж спродує. І теплицю збудував. Разом з сусідкою удвох у ній господарюють. Родичі дивувалися: як він то все тягне? Нащо воно йому на старості років?

Ось так минуло десять років. Дідусь продовжував працювати і п0мирати не збирався навіть. На здоров’я взагалі не скаржився. Лише ноги у нього від утоми боліли.

Недавно телефонували йому. Він в черговий раз зізнався, як йому подобається жити там. І навіть шкодував, що раніше сюди не потрапив.

Можу твердо сказати одне: чудова атмосфера та свіже повітря омолоджують. І це не вигадка. З досвіду запевняю.