Коли я знайомила родичів та друзів зі своїм нареченим, то всі лише й говорили, як мені пощастило і такий шанс проґавити не можна, хоч і між нами була значна різниця у віці – 5 років. Чим більше часу ми проводили разом з Андрієм, тим очевиднішим для мене ставало його бажання всім сподобатися, проте він ніколи нікого не слухав, робив лише те, що сам вважав за потрібне.
Почалось все з нашого медового місяця, де він мені на початку обіцяв, що полетимо на море, а у висновку ми поїхали на річку у сусіднє місто, де він ходив на риболовлю. Коли я йому цим дорікала, то він говорив, що мене надто розпестили, адже засмагати та купатися можна й тут, а море лише для багачів.
Коли ми почали разом жити, то він почав вказувати мені, що робити, як одягатися, з ким спілкуватися. З часом це все мені почало набридати, я зрозуміла, що не хочу провести з цією людиною все життя, але як же тепер повідомити всім друзям та родичам про наше розлучення. Впевнена, що ніхто з них мене не зрозуміє, бо вони всі думають, що він ідеальний.
Коли я таки наважилась їм все розповісти, то, як і передбачалось, вони почали мене відмовляти, говорили, що скоро все налагодиться, і я даремно поспішаю. Але я таки зробила цей відчайдушний крок, хоча у ньому мене ніхто не підтримав.
Через рік я почала зустрічатися з Олегом, він завжди дослухається до мене, приймає мою думку, сам спокійний, добрий та впевнений у собі. Цього разу у мене не було найменших сумнівів, що саме з ним я хочу бути. Проте родичі не могли зрозуміти мій вибір, а деякі прямо говорили про те, що попередній чоловік був кращим.
І мій теперішній наречений, і я сама ігноруємо такі коментарі, тому що розуміємо, що любимо один одного, а хто що говорить не так і важливо, хоча і неприємно таке чути від близьких людей.
Незабаром у нас весілля, і я боюсь, що вони можуть якось його зіпсувати своїми «добрими словами», хоча, можливо, я даремно себе накручую.