Олена рано залишилася без чоловіка. Доньці тоді було всього три роки. Добре, хоч роботу мала та квартиру вони встигли придбати. Та все одно Олені доводилося дуже тяжко. Вона хотіла, щоб її донька завжди мала все найкраще та не працювала так, як вона, за копійки. Олена вирішила, що обов’язково заробить на гарну освіту для доньки та постарається її «вдало» видати заміж. Та сталося все зовсім не так.
Олена закінчила один із кращих вишів країни, та після вона повернулася у своє невеличке містечко, бо роботи в столиці не знайшла. Мати знову ж допомогла доньці: попросила свого начальника порекомендувати Ларису, щоб ту взяли на гарне робоче місце.
Згодом Лариса зустріла хлопця, і вже через декілька місяців привела його додому вже у якості нареченого знайомити з мамою. Олена була не в захваті від вибору доньки, адже Саша був сиротою, та ще й заробляв мало. Власного житла в нього не було, він ще чекав, доки держава йому надасть обіцяну квартиру як сироті.
Коли Саша пішов, Олена доклала максимум зусиль, щоб переконати Ларису не виходити заміж за цього «голодранця». Та Лариса й слухати не хотіла матір. Вона все ж таки вийшла заміж за Сашу. Точніше вони просто розписалися. А жити молодята стали в Олениній квартирі!
Олена всіляко намагалася показати Саші, що вона не в захваті від вибору доньки, і їй це прекрасно вдавалося. Згодом Саша почав все частіше затримуватися на роботі, одного разу Лариса побачила його на лавці під під’їздом, виявилося, що саме там він чекає, доки теща піде спати.
Саша все ж таки отримав однокімнатну квартиру, але вона виявилася в жахливому стані – просто голі стіни, без будь-якого ремонту, тому молодятам довелося збирати гроші. У цей час Олена зрозуміла, що Саша – непогана людина, але не його вона хотіла бачити поруч з донькою. Тому вона досягла свого, уже через два роки після початку сімейного життя Саша та Лариса вирішили розлучитися, адже Саша вже не витримував ставлення тещі, а Лариса вважала, що він має знайти кращу роботу та закінчити швидше ремонт, щоб вони жили окремо.
Та після розлучення дива не сталося – Лариса не знайшла багатого нареченого. Навпаки, вона почала приводити додому нових чоловіків ледве не щомісяця. Олена думала, що це ненадовго, просто так Лариса справляється зі стресом після розлучення. Але роки йшли, а нічого не змінювалося…
Через декілька років Лариса не зупинилася. Мати вже сподівалася, що вона просто зустріне гарного хлопця та вийде заміж, але Лариса шукала то одного хлопця, то іншого. Одного разу, коли Лариса привела чергового кавалера, Олена не витримала та сказала, що не хоче бачити таке у своїй квартирі, і рідна донька просто виставила жінку за поріг, зачинивши двері.
Олена не хотіла влаштовувати скандали, особливо, щоб сусіди щось чули та про все здогадалися, тому просто пішла в парк. Вона там сиділа декілька годин, а потім і на ніч залишилася. Добре, що на вулиці тепло було. Зранку молода дівчина з візочком гуляла в парку та помітила жінку, що сиділа з заплющеними очима на лавці. Вона подумала, що жінці стало погано та вирішила допомогти.
Дівчина була настирною, тож Олені довелося їй розповісти все. Та незнайомка її не засудила, а запросила до себе додому. В обід прийшов чоловік доброї незнайомки, а точніше Валі. Виявилося, що це – Саша, колишній зять Олени. Вона думала, що він виставить її за двері, але він сказав, що Олена може залишатися в них.
Ось уже декілька місяців рідна донька й не згадує про існування Олени. Натомість жінка має доньку, сина та онука.
