Пощастило, що у мене є батьки, які завжди підтримають, тому що, коли ми р0злучилися з чоловіком, і він поїхав за кордон, мені довелось «ой як несолодко»

Я була з тих жінок, хто вірив, якщо шлюб, то на все життя, проте життя мене навчило інакше. Після трьох років шлюбу у нас почалися постійні негapaзди, cваркu, ми більше не могли тepпіти один одного. При цьому я намагалась втримати його всіма силами, щоб у дитини був тато, а у мене – чоловік. Моя ідеальна сім’я руйнувалась на очах, і незабаром я стала матір’ю-oдuначкою.

Останньою краплею стала звістка про те, що у мого чоловіка є коханка. Він сам мені про це розповів. Я подала на розлучення і вже розуміла, що очікувати на допомогу від нього не потрібно.

Через місяць після нашого розлучення він переїхав з коханкою жити за кордон, я залишилась сама. Пощастило, що у мене є батьки, які завжди допоможуть та підтримають.

Батьки підтримували мене морально, мама допомагала з дитиною, а тато розв’язував питання з квартирою.

Найбільш важко мені давалися зустрічі з друзями та знайомим, кожен з яких говорив, як важко знайти чоловіка, адже у мене є «причеп».

З часом я подала всі свої проблеми, віддала дитину у садок, знайшла хорошу роботу і тепер сама допомагаю батькам. Мій чоловік навіть не пробував зв’язатися зі мною і запитати, як справи у дитини.

Хоча я і не тримаю на нього образи, у нас тепер інше життя.

Зараз я підтримую зв’язок з одним чоловіком, заміж виходити не поспішаю, я сильна і незалежна, тому мені тепер не потрібні стосунки для хорошої чужої думки чи забезпечення дитини.