Ось уже декілька років кожного літа брат з сім’єю гостював у нас. Та коли нам треба було провести декілька днів у місті, то він з дружиною назвав нам розцінки як у готелі!

Я народилася та виросла в селі. Тут живу й досі разом з чоловіком, дітьми та батьками. Будинок у нас не дуже великий, проте живемо ми дружно. Разом доглядаємо за господарством, ми з чоловіком працюємо, а батьки допомагають нам з дітьми. Брат мій, хоч і виріс тут, та все життя мріяв перебратися в місто, що йому й вдалося.

Старший брат відразу після закінчення школи сказав, що в місто більше не повернеться. Так і сталося. Він поїхав навчатися в найближче місто, там залишився працювати, одружився та тепер живе разом з сім’єю. Батьки допомагали йому, як могли, часто запрошували в гості з дружиною, адже через господарство не могли навідувати його в місті, та він відмовлявся. Й ось чотири роки тому брат нарешті згадав про родину та став приїжджати з дітьми кожного літа.

Ми гостинно приймали родину брата. Наші діти відразу подружилися, і ми раділи, що вони стали такими близькими. А ось сам брат став справжнім мешканцем міста. І це означало, що він, як і його дружина, всіляко висміював наш спосіб життя. Вони вдвох сміялися з того, що влітку ми миємося в душі надворі, воду беремо з криниці, працюємо на городі, маємо багато худоби, начебто нам «більше зайнятися нічим».

Проте ні брат, ні дружина не гидували домашньою їжею. Вони з задоволенням їли домашнє м’ясо, овочі та салати, а фрукти просто обожнювали. Також вони не гидували брати цілу купу домашніх смаколиків, якими мама навантажувала повні сумки: м’ясо, сало, овочі, фрукти та закрутки – усе це вони з радістю брали з собою в місто.

Та декілька місяців тому сталася біда. Мамі стало погано з серцем, лікарі направили її на огляд у місто. Я вирішила їхати з мамою. Нам треба було десь перебути всього тиждень, доки будуть готові аналізи та рекомендації лікарів.

Ми з мамою взяли повну торбу смаколиків та відправилися до міста. Звичайно, ми попросилися до брата на тиждень. У нього була трикімнатна квартира, тож брат з дружиною сказали, що діти поки поживуть в одній кімнаті – місця всім вистачить.

Та коли ми приїхали, дружина брата з порогу заявила, що ми маємо заплатити за проживання по 500 гривень за добу та купити продукти за списком, який вона нам дасть! Це мене просто обурило! Ми з них ніколи не брали ні копійки, ще й з собою продуктів давали, а вони ось як нас прийняли!

Я зателефонувала подрузі, яка мала квартиру в місті та здавала її. На щастя, квартира виявилася поки що вільною. Я пояснила подрузі ситуацію, і вона сказала, що ми можемо пожити в її квартирі безкоштовно! Вона попросила лише 300 гривень за комунальні!

Після цього я не спілкувалася з братом. Мамі він телефонував декілька разів. Тепер же він зателефонував та сказав, що на початку літа вони з сім’єю знову приїдуть до нас. Я сказала, що прийму тільки племінників (зрештою, вони не винні, що в них такі батьки), брат спочатку сперечався, а потім погодився. І якщо вони захочуть отримати ще й домашніх смаколиків, я також виставлю йому прейскурант!

І я думаю, що вчиняю правильно! Якщо брат не захотів допомогти нам, коли в нас була складна ситуація, то й отримає таке ж ставлення у відповідь!