Зі своїм сином я дaвнo нe бaчивcя. Максим вже одружений і має двох діток. До мене в село приїжджає дуже рiдкo, адже багато працює. Крім того, в мене тут не такі комфортні умови, як у місті. Тому я вирішив приїхати до нього на його день народження. Син не зaпepeчyвaв.
Коли я приїхав на вокзал, син мене не зустрічав. Зателефонував йому, і він сказав, що в них не виходить мене забрати, бо скоро почнуть приходити гості, й тому він допомагає дружині на кухні. Він вибачився і розповів, як до них доїхати.
Мені це було неприємно. Я сподівався, що син чи його дружина зустрінуть мене. Але я розумів, що в даний момент вони дійсно зайняті перед приходом гостей.
Приїхав до сина приблизно через годину. Адже місто нове й велике. Спочатку не на ту лінію метро сів, а потім довго чекав маршрутку. Коли нарешті приїхав до Максима, то свято було в самому розпалі.
Я подзвонив у двері, й мені відчинила Аліна – дружина Максима. Вона привітала мене, посміхаючись, допомогла зняти верхній одяг і провела до кімнати. Коли до мене зайшов син, вона хутко вибігла і через кілька хвилин принесла мені тарілку з їжею. Потім попросили мене не виходити, поки гості в них, і пішли далі святкувати з друзями.
Мені було настільки образливо, що я навіть не доторкнувся до їжі. Коли наступного ранку прокинувся, то вдома вже нікого не було: дітей вже відвели до школи, а Максим з Аліною вже поїхали на роботу. Я не міг дочекатись вечора, щоб запитати в сина, чому він так дивно вчинив щодо мене.
Квартира була сучасна з великою кількістю техніки. Боявся чогось торкатись, щоб не зіпсувати. Холодильник був переповнений їжею, але нічого не міг взяти, бо не знав, чи можна мені. Тому я просто приготував собі чай і чекав повернення дітей. Боявся навіть подзвонити Максиму, щоб не відволікати від справ. А номера Аліни в мене не було. Тому я просто чекав вечора.
Вдень зі школи повернулись онуки й мій настрій змінився на кращий. Вони розповідали про шкільні успіхи, показували свої малюнки й фото, а потім ми разом грались. Ми й не помітили як Максим з Аліною повернулись додому.
Коли ми вечеряли, Максим подякував мені за приїзд і запитав, як надовго я приїхав. Я відповів, що приїхав на кілька днів. Син з дружиною не заперечили. Але під кінець вечері вони попросили мене знову посидіти в кімнаті, бо до Максима мають прийти колеги з роботи.
Я не втримався і напряму запитав: “Я вам заважаю?” Максим зразу почав мене запевняти, що це не так. Пояснив, що я буду нудьгувати, адже він буде спілкуватись з колегами на їхні спільні теми, а я цих людей навіть не знаю.
Я знову просидів в кімнаті весь вечір сам. Коли гості нарешті пішли, я тихенько вийшов з кімнати. Тоді випадково почув як на кухні син сказав дружині: “Треба потерпіти ще один день, і він нарешті поїде”.
Я не очікував почути такі слова від свого сина. Тому рано вранці, поки ще всі спали, я поїхав додому. Коли повернувся в село, мій сусід Петро зайшов до мене і запитав:
– А чому ти так рано повернувся? Ти ж ніби то планував у сина дні 4 побути. Щось сталось?
Я нічого не відповів, просто не втримав сліз. Він більше нічого в мене не питав, а Максим навіть не передзвонив мені, щоб поцікавитись, чому так рано поїхав.