ЖИТТЯ

Рідний син став гірше ворога, а чужа людина – рідною донькою!

Я не могла повірити своїм очам, коли, вибігши на хвилинку за молоком на базар, я помітила Євгенію Миколаївну, свою колишню свекруху. Я відразу ж підійшла та обійняла стареньку у шерстяній хустці. Відносини з її сином, на жаль, у мене не склалися, бо він не хотів помічати у мені хорошої дружини та господині, тому й розлучилися ми після 10 років спільного життя.

Євгенія Миколаївна була протилежністю свого сина. Спільну мову ми з нею відразу знайшли й, можна сказати, що потоваришували, хоча й жили в одному домі. Побут ніяк не псував наші стосунки. Вона могла мені щось підказати, але ніколи нічого не нав’язувала й завжди хвалила та раділа, що на старості буде кому за нею пригледіти.

Реклама

Згодом і стала моєю головною помічницею у вихованні Олега. Й до його п’ятого дня народження хлопчика все було добре, а потім пішло «під три чорти». Почалось все з того, що Євгенія Миколаївна повідомила, що хоче переписати хату на внука, і чоловік як здурів, почав її відмовляти й говорити, що це дурниця.

Реклама

Я не могла зрозуміти його поведінки, але згодом він не стримався й розповів мені, що зустрів іншу жінку, яку щиро кохає і яка у десятки разів краща за мене. Я відразу ж зібрала свої та синові речі, й ми покинули їхній дім.

radiomaryja.pl

Я нічого не мала проти того, щоб бабуся бачилась з онуком, тому вони часто гуляли та проводили час разом. А потім Олег підріс і хотів більше часу проводити з друзями, тому зустрічі з родиною ставали все рідшими.

– Євгеніє Миколаївно, ви чому на такому морозі на базарі?

– Ой, доцю, краще не питай. Думала, хоч вік свій спокійно доживу, та де там… Син всю пенсію забирає, а невістка не дозволяє їхню їжу їсти. От і доведеться щось крутитися, щоб хоч мати за що поїсти – промовила вона й почала плакати.

Мені її так по-людськи шкода стало. Вона ж цього всього не заслуговувала, все життя для сина старалась, а він з нею так чинить… От і скупила я у неї все, що там було й оплатила таксі додому. А сама, повернувшись додому, вирішила про все розповісти сину.

Він у мене хлопчик хороший, тому й сам зметикував, що потрібно робити.

Наступного дня ми вже їхали збирати Євгенію Миколаївну до нас жити. Вона спочатку намагалась відмовитися, але ми її таки переконали. Вона зараз нас різними смаколиками радує, а ми її новинами про успіхи Олега у школі та спорті.

Минуло кілька місяців, а та «пара» так і не зателефонували, щоб запитати, як свекрусі з нами живеться. Аж мені образливо, що вони до неї такі байдужі.

Отак і сталось, що рідний син став гірше ворога, а чужа людина – рідною донькою!

Реклама

Також цiкаво:

Close