ЖИТТЯ

Родичі чоловіка перестали з нами спілкуватися, бо ми їх не покликали на весілля. Свекруха спочатку підтримувала нас, але тепер попросила не приїздити в гості, сказала, що краще б ми не поїхали відпочивати, а влаштували «нормальне» весілля, бо так не годиться!

З майбутнім чоловіком я познайомилася на роботі. Я вже декілька років працювала на цій фірмі, а чоловік був новеньким. Він старанно працював, тож швидко просувався кар’єрною драбиною. Ми почали зустрічатися, а потім він зробив мені пропозицію. Та на весілля ми вирішили покликати тільки батьків та найближчих друзів, і через це з нами перестали спілкуватися родичі чоловіка.

Я народилася в столиці, тут і живу. Я вступила в гарний виш, але коли мені запропонували роботу, то перевелася на заочну форму та почала працювати. Я завжди намагалася бути незалежною, тож, отримавши роботу, відразу почала винаймати квартиру.

Через декілька років до нас прийшов новий молодий співробітник. Ігор тільки закінчив навчання. Та він був дуже працелюбним, старанним та розумним, йому ж відразу пророкували гарну кар’єру.

Реклама

Я відразу помітила Ігоря не тільки, як нового співробітника. Він гарний, високий та дуже чемний. Йому я також відразу сподобалася, тож ми почали зустрічатися. Через декілька місяців ми вже винаймали квартиру разом.

Згодом я дізналася, що Ігор з села. Він приїхав у столицю навчатися і вирішив залишитися тут. Мене це ніяк не бентежило, моїх батьків також, адже ми позбавлені стереотипів про село. Ми з Ігорем дуже кохаємо один одного, тож невдовзі вирішили одружитися.

Ігор зробив мені пропозицію, але точної дати весілля ми ще не назначали, тим паче я не була знайома з його ріднею, оскільки батьки Ігоря працювали, та й господарство мали в селі й не могли вибратися в столицю, телефоном про майбутнє одруження Ігор батькам повідомляти не хотів. А потім Ігорю прийшло запрошення на весілля його троюрідного брата, він запросив мене поїхати разом з ним. Заодно я б і з ріднею познайомилася, і ми повідомили б, що побралися.

З батьками Ігоря ми швидко знайшли спільну мову. Я дуже переживала, чи зможу їм сподобатися, адже вони б, напевно, бажали б іншого для свого сина, але ми змогли порозумітися, і вони щиро привітали нас з майбутнім одруженням.

У день весілля троюрідного брата Ігоря я була вражена буквально всім: на свято запросили навіть найдальших родичів, тож було чоловік триста, столи ломилися від наїдків, а всі дарували, що могли – посуд, постільну білизну, дрібну техніку, а дехто навіть приніс мішок картоплі. Святкування тривало цілих три дні. Мене це здивувало, але свекруха сказала, що в них так прийнято, і рідню ображати не слід.

Після повернення додому я відразу поговорила з Ігорем. Сказала, що таке масштабне весілля ми не потягнемо, просто всю його рідню ніде розмістити, а ресторан на триста людей ми не потягнемо. Щоб оплатити таке весілля, його троюрідний брат змушений був брати кредит, а нам це не потрібно точно, краще взяти кредит на власне житло. Ігор зі мною погодився.

Ми назначили дату весілля, проте родичам не повідомляли. Ми вирішили, що зберемо на святі лише наших батьків та декількох найближчих друзів, усього вийшло менше двадцяти осіб. І наше весілля пройшло просто казково. І кредит на це не довелося брати, зекономлені гроші ми витратили на весільну подорож, тож на наступний день після весілля відправилися до Єгипту.

Через декілька місяців після весілля ми вирішили відвідати батьків чоловіка. Я відразу помітила, що свекруха якась смутна. Вона сказала, що родичі дізналися, що ми одружилися, та образилися, що їх не запросили на весілля. Тепер родичі не спілкувалися зі свекрухою та свекром, і з моїм чоловіком також. Ми з Ігорем пояснили, чому ми не хотіли велике весілля, і чому так вийшло краще й вигідніше, та свекруха сказала, що краще б ми витратили гроші не на подорож, а на ресторан. Вона сказала, що так не годиться, і ми виявили неповагу до родичів! Наступного ж дня вона попросила нас поїхати та більше не приїжджати до них, адже так з ними в селі взагалі ніхто вітатися не буде!

Я не розумію, що ми зробили не так? Адже весілля – це свято молодих, чи я щось неправильно розумію? Чоловік не шкодує, що в нас не було пишного весілля, та вся ця ситуація його дуже тяготить. Не знаю, що тепер робити…

Реклама

Також цiкаво:

Close