Ротвейлер замість того, щоб розірвати зайця, кинувся його захищати, і Сергій не мав іншого виходу, як забрати поранену тварину

Мій друг Сергій з дитинства мріяв про велику собаку. Такого собі захисника, якого б боялися всі навкруги, який би слухався тільки його одного. Та втілив мрію він уже дорослим чоловіком, маючи власну родину.

Родина Сергія не те, щоб була бідною, навпаки, вони були досить заможні, проте матір з батьком категорично відмовлялися купувати йому собаку, ще й велику: вона ж буде меблі гризти, псувати взуття та одяг, з нею потрібно гуляти кожного дня – тому ніяких собак удома. Тому Сергій як тільки купив власне житло, відразу почав планувати покупку собаки. Та на той час він був уже жонатим, і тому довелося дослухатися до думки дружини, а вона була категорично проти тібетського мастифа, тож «зійшлися» на ротвейлері.

Сергій купив цуценя та почав виховувати. Регулярно вони ходили на заняття до кінолога, тож Джим був слухняним та з ним не було багато клопотів. Та декілька разів собака все ж «натворив» справ. Одного разу, наприклад, він погриз усе взуття, яке не було на поличках у коридорі, включно з італійськими чобітками дружини Сергія. Тож останньому довелося терміново купувати нове взуття дружині – дороге й гарної якості. Іншого разу Джим дістав смітник і «розважився» так, що Сергію довелося за ним прибирати майже не весь день – вихідний був зіпсований.

Та Сергій не нарікав, адже його мрія нарешті здійснилася. Друг все чекав, доки Джим підросте, щоб можна було брати його з собою на полювання. Майже в кожного з нашої компанії був пес, та ротвейлера ні в кого не було, тож Сергію дуже кортіло показати нам свого «вихованця» та повихвалятися ним.

Нарешті цей час настав, Сергій зміг взяти на полювання свого улюбленця. Забава тільки почалася, як з лісу прямо до автомобілів вибіг невеличкий заєць. Звичайно, всі собаки відразу ж оточили його з усіх боків. Та не встигли вони й подумати, щоб розірвати його, як заєць закричав, а схоже це на плач маленької дитини.

За декілька хвилин ситуація змінилася кардинально: всі собаки були на землі, деякі ображено скавуліли, а заєць був під надійною опікою Джима. Він зробив усе так блискавично швидко, що ні ми, ні Сергій не встигли зреагувати. Пес лише віддано поглядав на господаря, ніби питаючи, чи все він зробив правильно, чи він «хороший хлопчик».

Сказати, що ми всі були здивовані, не сказати нічого: ротвейлер замість того, щоб розірвати зайця, кинувся його захищати, і Сергій не мав іншого виходу, як забрати поранену тварину, адже виявилося, що хтось «схопив» зайця за бік раніше.

Сергій відвіз зайця до батька в котедж під містом, викликав йому ветеринара. Довелося Сергієві ще й лікувати пораненого звіра. Удома і батько, і дружина ще довго кепкували з Сергія. Та друг став помічати, що дружина стала набагато приязнішою до Джима. Стала давати йому м’ясо, навіть готувала його попередньо, щоб її «зайчик» бува не захворів (так вона почала ласкаво «кликати» пса).

А справжнього зайчика Сергій виходив, Джим йому усіляко допомагав, тому вони стали найкращими друзями. Та зайця після лікування відпустили назад до лісу. Сергія з його Джимом, звичайно, на полювання ми більше не кликали.