Я досі чітко пам’ятаю день, коли у мене народилася перша донька. Мені було тридцять вісім років, мене переповнювали змішані емоції та невпевненість. Зараз мені сорок два і я мама двох чудових дівчаток. Вирушивши на прогулянку, з доньками я навіть не підозрювала, що випадкова зустріч глибоко вплине на моє бачення пізнього материнства.
Дорогою я зустріла свою знайому Тетяну. Вона нещодавно відсвяткувала своє 40-річчя, але її доньці було лише три роки. Вона випромінювала ауру молодості, стильно одягалася і чудово підтримувала свою фігуру. Якби я не знала її віку, я б легко прийняла її за жінку, якій близько тридцяти п’яти.
Коли ми розговорилися, вона довірилася мені, висловивши свої глибокі побоювання. Її новий чоловік, якому було за п’ятдесят, не планував заводити дітей Адже вважав, що вже пізно, але незважаючи ні на що, сталося диво – в їхньому житті з’явилася прекрасна дівчинка на ім’я Алла. Для Тетяни це була перша дитина. А от її Юрій уже навіть дідусь чудового хлопчика.
Однак тягар пізнього материнства її обтяжує. Виклики, пов’язані з доглядом за енергійною дитиною, виявилися непосильними, особливо в міру того, як вона підростала. Батьківські обов’язки, які в молодому віці зазвичай приносять радість, тепер здавалися більш важкими і менш приємними. Таня стала серйозною і легко хвилювалася, втративши бажання гратися з донькою. Її чоловік, на порозі виходу на пенсію, сумує, що не дочекається онуків, від молодшої доньки
Здавалося, вся відповідальність лежала на тендітних плечах цієї жінки. Наша розмова показала, що запізніле материнство не всім приносить справжнє щастя. Я розуміла її прагнення до фінансової стабільності та кар’єрного зростання, але тепер вона жалілася, що не обрала більш ранній шлях до материнства.
Чи відчуємо ми коли-небудь радість побачити своїх онуків?А ще Таня як і я хвилюється, що коли їхня донька підросте, вона піде до школи, і неминуче, що інші діти помітять вік й приймуть її за бабусю Алли. А на горизонті замаячили виклики підліткового віку, що ще більше ускладнювало насолоду материнством.
Озираючись назад, я замислилася над мудрістю народження першої дитини у віці до тридцяти років. Дитина заслуговує на яскраву та енергійну матір, а не на ту, яка відчуває незворотній тягар віку. Але я рада, що я мама чудових доньок і обов’язково розповім їм про свої роздуми.
