Я завжди захоплювала літніми людьми, які пронесли своє кохання через роки. Але, як на мене такі історії тільки в книжках або на картинках в інтернеті. Мені в житті такі не зустрічалися.
Прикладів серед своєї родини – не маю. У моїй родині бабусі залишилися одні. Одна розлучилася з дідусем давно, а інший дідусь помер ще задовго до мого народження.
Можливо, так буде у мене або ж умоїх батьків. Життя покаже.
Але от вчора я помітила дуже зворушливу картину. Був звичайний зимовий день. Хоча, по погоді радше осінній чи весняний – снігу не було, дув легенький вітерець і із-за хмаринки визирало сонце. Я стояла на зупинці і чекала на трамвай.
Коли мій транспорт приїхав, я зайшла і купила квиток, в поле мого зору попав старенький дідусь. Я сіла біля нього. Він саме розбирався з своїм телефоном. Розблоковував.
Тоді дідусь зателефонував абоненту, який був підписаний дуже мило – символом сердечка. Було чути, що на тому кінці телефону відповіли і дідусь сказав:
– Серденько, я вже їду. Зварив тобі бульйон, так як ти готуєш завжди. Взяв тобі змінний одяг і ще дещо особливе. Цілую.
У дідуся в руках був букет тюльпанів. Не знаю, де він їх знайшов, адже ще не сезон. Та таки це було так романтично.
Я не могла втриматися, щоб не сказати дідусеві, що його букет надзвичайно красивий. А він мені відповів, що його кохана дружина, з якою він прожив більше п’ятдесяти років потрапила до лікарні.
Так от воно що, ось чому він готував бульйон за її рецептом.
Я щиро вірю, що бабуся цього дідуся одужає і вони ще покажуть цілому світу, що таке справжнє кохання.
