Коли Сергій сказав, що батьки запросили його на дачу, але тільки без сім’ї, Наталя відразу запідозрила щось не ладне. Навіщо ставити такі умови, якщо людям нічого приховувати. Привід був такий — траву покосити, а Наталі з дитиною нудно буде, поки Сергій зайнятий. А ось вийшло інакше, передчуття Наталю не підвело.

Сергій приїхав додому і відразу озвучив Наташі, що вони будуть брати кредит. Тільки не вони самі, а сестра, а ось Сергій буде поручителем. Найцікавіше, то, що чоловік не вважав це чимось незвичайним. Наташа поставила йому пряме запитання: «Ти ж розумієш, що це ми борг виплачувати будемо?». І Сергій спокійно кивнув головою, він на це був згоден. Він згоден, а ось що думає з цього приводу дружина запитати не спромігся.

«А сестра Сергія — це просто перелітний птах», – скаржилася своїй подрузі Наташа. «Їй вже 23 роки, а вона ніде не вчиться і не працює і цілком ймовірно і не збирається». Христина після закінчення школи не вступила до ВНЗ, сказала, що за рік підвищить свої знання, але на наступний рік вона теж все провалила. Адже вона і не збиралася нічого вчити. Просто розраховувала на удачу або на те, що батьки заплатять. Батько влаштував її на роботу до свого приятеля, але дівчина не пропрацювала там і трьох місяців. Просто заявила, що це нудно і нецікаво. Та й справді обов’язки полягали лише в тому, щоб приймати дзвінки. Зарплата була маленькою — ніякого мотиву. Але на що може розраховувати людина тільки зі шкільною освітою? Добре, що ще не на чорну працю. А працювати–то десь треба, не всі відразу обіймати посаду генерального директора, потрібно з чогось починати.

Продовжила свою трудову діяльність Христина в парфумерному магазині. Покупців там теж було мало, в основному дівчина проводила час за розмовами телефоном або слухала музику. Тобто не напружуватися і не збиралася якось змінювати своє життя. Одним словом, розраховувати на те, що Христина буде виплачувати іпотеку, було б наївно. Тому Наталя дуже обурилася, коли Сергій сказав, що згоден бути поручителем. Але на це чоловік її сказав, що він зобов’язаний батькам квартирою, в якій вони зараз з Наталією живуть.

Батьки купили цю житлову площу, коли йому було лише 23 роки, а ось сестрі тоді виповнилося 13 років. Батько на той момент вів свій бізнес, і у нього виходило дуже навіть добре. Тому ніяких проблем з тим, щоб купити синові квартиру не було. Можна було б купити житлову площу і дочці. Але мати й батько просто не захотіли «морочитися» з тим, щоб здавати житлову площу іншим людям.

А потім у батька справи пішли все гірше і гірше. Він став думати про те, щоб взагалі закрити бізнес. А щоб отримати дохід вирішив здавати свою столичну квартиру, а жити на дачі. Правда, дача дуже упорядкована і старі люди за містом відчували б себе цілком комфортно. Але дочка навідріз відмовилася переїжджати зі столиці. Навіщо їй сидіти в глушині, якщо вона міська пташка і звикла ні в чому собі не відмовляти. І Христина почала дорікати батькам, що вони брату купили квартиру, а їй – ні.

Ось батьки й знайшли такий вихід для себе — взяти іпотеку, оформити її на дочку, але при цьому фактично виплати повинен був вносити Сергій. Такий вихід із ситуації, всі задоволені, крім Наталі. «Ми б з таким успіхом могли б і власну житлову площу розширити. У нас син росте. А тепер, якщо погодимося, доведеться за чужу людину виплачувати.

Причому Христина і палець об палець вдарити не подумає », – ділитися Наташа. «Ми з Сергієм теж не шикуємо, навіщо нам його сестра? Батьки не чесно надходять, коли намагаються свої проблеми перекласти на плечі сина ». А ось Сергій стоїть на своєму і солідарний з тим, що борги потрібно повертати. Адже колись батько допоміг йому, а тепер його черга допомогти молодшій сестричці.

І батьки Сергія, ймовірно, підозрювали, що Наталя буде проти їх ідеї, тому завбачливо постаралися ізолювати її під час сімейної ради, а потім почалися заклики до совісті. Встояти перед натиском батьків може не кожна людина, але якби такі умови були виставлені спочатку, то Наталя б подумала ще жити у квартирі батьків чоловіка або подбати про власне. І взагалі, коли люди зважуються на іпотеку, то вони на щось розраховують, а не роблять такий крок тільки через те, що до нього їх хтось підштовхує.

А як ви вважаєте, чи потрібно в такій ситуації йти на зустріч батькам і брати кредит? Чи можна розділити обурення Наталії з цього приводу?