Сестра чоловіка просто ненавидить мене і причину розповіла наша сусідка

Після одруження ми прийняли рішення пожити перший час у батьківському дому Діми, у селі. Батьків Діми уже давно немає, і залишилась лише сестра, а оскільки у будинку є два виходи, то ми живемо, як добрі сусіди. Лише одне погано, що господарство у нас спільне: городи та хлів…

Маша, його сестра, чомусь зовсім не хотіла приймати мене до родини й прямо сказала чоловікові, що не хоче йти на наше весілля, бо я її не подобаюсь. Якось, з горем, він її таки вмовив, але все весілля вони сиділи злі й незадоволені. Весілля у нас було скромне, але всі були задоволені та веселі, окрім родини Діми. Тоді вони нам подарували 200 гривень, і хоч це не перекривало навіть одного місця у кафе, та я не засмутилась, бо думала, що спільне святкування може нас зблизити, але цього не сталось.

Зараз я постійно намагаюсь налагодити з нею стосунки, але вона у мій бік й дивитися не хоче, хоча знаю, що з іншими дівчатами з села завжди привітна.

Моє спільне господарство з нею призвело до чималої кількості сварок. Її постійно не подобалось, що я роблю і як я це роблю.Я могла не там залишити інструмент, чи не так насипати курям. Все це було схоже на якийсь «маразм», але я не сперечалась з нею, а тихо кивала, думаючи про те, що хоч так налагоджу з нею стосунки.

Через кілька місяців все стало ще гірше й вона заборонила мені користуватися її інструментами по господарству й наказала купити власні. Це ми й з чоловіком зробили, а потім вона виділила нам шматок городу, де була найгірша земля, але й тут я не стала сперечатися.

Декілька разів я намагалась запросити її на вечерю й душевно поговорити, але ні разу вона не погодилась прийти. От саме тоді одну з наших розмов почула сусідка й підійшла до мене.

– Та не старайся ти! Все одно не полюбить тебе! – мовила вона.

– А чому?

– Так всі ж у селі знають, що твій Діма, як неодружений був, то їм постійно допомагав і по господарству, і матеріально. Все для них було, а тут ти з’явилась, дітки скоро, дай Боже, будуть, і Діма більше нічого їм не дає. Для тебе все старається.

– А хіба ж то погано, що він для своєї сім’ї старається?

– Це добре, доньцю, але заздрісним людям цього не зрозуміти.

Після цієї розмови я захотіла з’їхати з цього будинку й поїхати якомога далі від села разом з Дімою, щоб на нас перестали дивитися тими косими поглядами.

Ми з чоловіком обговорили це і я запропонувала продати нашу частину хати й купити житло деінде. Чоловік не проти, але ж за частину хати ніхто багато грошей не дасть, а у нас скоро дитина з’явиться, тому ризикувати також не можна. От і опинилися у замкнутому колі. І який же вихід з нього?