Сестра мого чоловіка вирішила вuceлuти їхню бабусю з квартири, щоб жити там зі своїм чоловіком та дітьми! Але ми не дали її cкpuвдuти!

Іноді диву даєшся, як настільки різні люди можуть бути близькими родичами. Саме так і з моїм чоловіком та його сестрою. Якби я точно не знала, що вони рідні, вирішила б, що цих людей виховували різні люди. І справа не в зовнішній схожості, а в характері. Адже мій чоловік – добрий, чуйний та турботливий, а його сестра – eгоїcтка, готова буквально на все заради досягнення своїх цілей. І цього разу вона вирішила вuселuти їхню бабусю з її власної квартири!

Ми з чоловіком познайомилися під час навчання. Він був трохи старшим, тож просто одного разу визвався показати мені все в університеті, потім ми ще декілька разів зустрічалися за кавою, і я зрозуміла, що закохалася. На щастя, це було взаємним. Ми одружилися відразу після закінчення університету. Ми довго працювали і змогли купити трикімнатну квартиру. Зараз ми добре заробляємо та виховуємо донечку, вона скоро піде до першого класу.

У мого Івана є молодша сестра. Й іноді я дивуюся, що вони справді родичі. Аліна – справжня егоїстка, хоча батьки чоловіка добрі та дуже виховані люди, і я не розумію, як у них могла вирости така донька. Попри всі старання матері та батька, Аліна не захотіла йти навчатися. Коли вони все ж таки влаштували її в університет, вона просто стала прогулювати заняття, згодом її вигнали з навчального закладу. У 18 років Аліна почала жити з чоловіком, потім завагітніла та вийшла заміж. Зараз у неї вже троє дітей, вона ніде не працює. Живуть вони в однокімнатній квартирі її чоловіка. Заробляє він небагато, тож їм доводиться скрутно. І нам, і батькам доводиться допомагати Аліні. Та особливо їм допомагає бабуся мого чоловіка та Аліни.

Валентина Василівна дуже добра жінка. Вона все життя працювала, та на пенсію вийшла тільки нещодавно. Майже всі свої заробітки вона віддавала Аліні та її дітям. І зараз вона намагається з пенсії виділяти їм певну суму щомісяця. Валентина Василівна живе сама у трикімнатній квартирі. Чоловік її давно загинув.

Декілька місяців тому Аліна прийшла до нас черговий раз просити допомоги. І тут вона обмовилася, що хоче, щоб Валентина Василівна віддала їм свою квартиру, а сама поїхала доживати віку в будинок для літніх людей! Сестра чоловіка презирливо зауважила, що бабуся поки що не погоджується, але скоро вона її «діжме»! Коли я зауважила, що так робити не можна, вона сказала, що в такому разі я «можу забрати її собі».

Ми з чоловіком вирішили діяти. Річ у тому, що в бабусі була давна мрія відвідати Францію, та в неї ніколи не було на це коштів. Вона все своє життя допомагала доньці, потім – онукам і просто не могла відкласти таку суму. Ми запропонували Валентині Василівні переїхати до нас, а квартиру здавати. Так би вона могла відкладати кошти, і вона погодилася.

Після того, як ми забрали бабусю до себе й знайшли квартирантів, сестра чоловіка стала навідуватися до нас ледве не щодня. І вона кожного разу питала про здоров’я Валентини Василівни, начебто сподівалася, що їй стало гірше, хоча бабуся не хворіла та навіть допомагала мені з домашніми справами. Коли одного разу вона побачила під нашими вікнами швидку допомогу, то з радісним криком: «Нарешті померла стара!» забігла до нашої квартири.

Після цього Валентина Василівна вирішила продати свою квартиру та нарешті відправитися в подорож. Вона натомість придбала собі однокімнатну квартиру. Коли повернулася з подорожі, поклала гроші на депозит. Ми були дуже цьому раді, проте вже не відпустили Валентину Василівну від себе. Вона й досі живе з нами.

Проте однокімнатну квартиру вона все ж таки переписала на Аліну! Сестра чоловіка, попри все, змогла отримати своє! Тепер вона розглядає варіанти, як би обміняти вже її квартиру та чоловікову на одну трикімнатну. Валентина Василівна продовжує допомагати їм матеріально.

Ми ж з сестрою чоловіка більше не спілкуємося. І я вважаю, що це цілком правильно!