Сестра вирішила народжувати, коли їй було 45 років, але не очiкувала, що за це її будуть зacyджyвaтu всі родичі та знайомі!

Між мною та сестрою різниця у 3 роки, я молодша. Попри таку різницю між нами завжди були хороші й дружні стосунки. Багато хто у це не міг повірити, тому що ми були дуже різними. Вона постійно намагалась побудувати кар’єру, була всюди лідером та ні одна суперечка не минала без її участі, а я завжди була спокійною та сором’язливою і головною ціллю мого життя було побудувати сім’ю, у якій буде багато маленьких діток.

Власне, наші цілі стали нашою реальністю. У 20 я вийшла заміж, а старша сестра займалась купівлею власної квартири, побудовою кар’єри та відкладанням грошей на автомобіль. А згодом ми вирішили купити на двох одну дачу.

З чоловіками у неї все було складно. Звісно, вони у неї були й на довгий час, але ніколи ті стосунки не доходили до весілля, а все через те, що кожен хотів бачити біля себе слабку домогосподарку, а сестра не хотіла залишати кар’єру та покидати все заради чистоти та затишку у домі.

Не тільки від неї відмовлялися чоловіки, але вона від них. Особливо від тих, що бачили у ній вигоду, хороший гаманець, яким можна подивитися і нічим не займатися. Таких вона не любила всією душею.

Коли її вже було за 30, то вона почала хотіти дитину. Не була впевнена, що їй доведеться ще зустріти хорошого чоловіка, а мати когось рідного та близького поруч дуже хотілось. На жаль, хоч ми з нею і добре спілкуємось, і любимо одна одну, але бачитися часто не маємо можливості, тому що у неї багато своїх турбот, а у мене своїх.

У неї тоді навіть чоловік постійний був. І діло до весілля йшло, повна у них ідилія була, влаштовували один одного у всіх сенсах, але зачати дитину ніяк не виходило. Вони двоє тоді навіть не рідко лікарів відвідували, а ті лише плечима знизували, ніби як двоє здорові та сильні, а чому не виходить завагітніти – не зрозуміло.

Після цього вони почали частіше сваритися, а потім розбіглися. Були й інші чоловіки, й багато спроб завагітніти, й лише у 44 роки сестра побачила заповітні дві смужки. На той момент вона вже й втратила будь-яку надію народити, та й той чоловік, з яким вона була, не найкращою людиною виявився, і вони майже зразу розбіглися.

Звісно, не всі захотіли підтримати сестру, коли дізналися про її стан. Більшість родичів та знайомих наполягали на тому, що від цієї дитини потрібно позбутися. Аргументів було багато: тобі вже 45, дитина народиться нездоровою; ти одна, тобі не буде кому допомогти; що ж це за мама, яка дитину у перший клас поведе у 50 років; народження дитини поза шлюбом гріх і т.д.

Нелегко її тоді довелось, вона навіть телефон відключила і гостей припинила приймати, так її всі дістали своїми роздумами про те, як їй потрібно вчинити, що правильно, а що ні.

Єдині, хто підтримували сестру у цьому балагані, були я та мама, які чомусь вірили, що все буде добре та й взагалі нічого страшного у пологах у такому віці немає, навіть лікарі сказали, що організм у неї здоровий, тому боятися нам немає чого.

Я вважаю, що народження у пізньому віці має багато своїх плюсів. От, наприклад, головними є те, що ти вже забезпечена матеріально та міцно стоїш ногах, та й життя ти вже побачила, тому тебе не тягнутиме ще погуляти та скидати всю відповідальність на когось іншого. Та й взагалі моя сестра завжди вела здоровий спосіб життя, тому у 44 роки виглядала лише на 30, ніхто й повірити не міг, що їй аж стільки років.

З моменту, як сестра народила здорового та красивого хлопчика у 45-річному віці, минуло вже 10 років. Зараз цей хлопчик росте вихованим, розумним та таким же амбітним лідером, як колись була його мама. Син ніколи поганого слова мамі не сказав, вона завжди виглядає прекрасно, навіть, на шкільних зборах. Де всі молодші за неї років на 20, лише одиниці можуть про це здогадатися.

Не знаю, чому у сучасному суспільстві досі прийнято когось засуджувати за його вибір. Можливо, в інших говорять їх стереотипи або заздрість.

Я рада, що моя сестра у цьому випадку слухалась лише себе і серце її не підвело. Після народження сина вона сама розквітла і стала щасливіша.