Ми з Мариною познайомились ще в університеті. Одразу після його закінчення ми одружились. Як і в більшості випадків, нам довелось пожити разом з тeщeю. Молодша сестра Марини жила за кордоном і рiдкo провідувала свою маму, тому ми з дружиною вирішили пожити в її кімнаті. Оскільки ми обоє працювали й непогано заробляли, потроху відкладали на окреме житло.
Я народився і виріс в невеликому селищі на Черкащині, тому теща любила докоряти мені цим й називати “селюком”. Я багато разів казав їй, що мені це неприємно, але вона ігнорувала мої слова. Я не хотів грубити тещі, тому просто звик мовчати у відповідь.
Зрозуміло, що я для неї чужа людина. Але вона й Марину слухати не хоче, бо постійно закривала їй рота, коли та розпочиналась розмова на цю тему. Так склалось, що теща після розлучення відправила доньку до дідуся й бабусі, коли їй було 5 років. А сама зайнялась своїм особистим життям. Згодом вона вдруге вийшла заміж, народила ще одну доньку Ліду. Тоді вона остаточно припинила цікавитись життям Марини, яка все дитинство провела в селі з бабусею та дідусем, які замінили їй батьків.
Молодшу сестру, Ліду, теща просто обожнювала. Коли ми жили разом з нею, вона постійно наголошувала, що ми з’їдемо, як тільки Ліда повернеться. Якщо чесно, я не міг дочекатись того моменту. Мені було шкода бачити, як теща знущається з Марини. Адже вона всі домашні справи перекинула на дружину. Навіть коли Марина була вагітною і погано почувалась, теща продовжувала знущатись.
Коли Ліда таки приїхала погостювати до мами, ми з Мариною з радістю з’їхали на орендовану квартиру. Нам не хотілось повертатись. Та і теща бувала в нас в гостях дуже рідко.
Ліда спочатку казала, що приїхала на тиждень провідати маму. А потім зізналась, що її покинув наречений, і що вона вагітна. З такими новинами вона просто жила за рахунок мами, бо роботу вона навіть не думала шукати.
Наступні кілька років ми не цікавились життям тещі, як і вона нашим. Згодом дізнались, що Ліда просто зневажає маму, підвищує голос і змушує її нервуватись, коли просто зникає на кілька днів без дзвінка.
Зрозуміло, що в результаті такого важкого життя в тещі різко погіршилось здоров’я. Одного дня Марині подзвонила Ліда і сказала, щоб ми забрали тещу до себе. Пояснила це тим, що вона її догледіла трішки, а тепер ніби-то настав наш час за нею доглядати. Особисто я був проти. Але розумів, що Марина може погодитись прийняти маму. Нам навіть не довелось радитись стосовно цього, тому що Марина зразу відмовила сестрі в цьому.
Єдиним варіантом було відвезти тещу до її брата в село, де вона й провела останні роки життя.
Запам’ятайте одне: всі ми чиїсь діти. Зрозуміли що своїх дочок та синів ми дуже любимо. Але їх вибір ми все одно маємо прийняти та поважати. Треба до всіх ставитись по-людськи!
