Що мені зробити, щоб найрідніші люди зрозуміли мене та підтримали

Існують сім’ї, в яких просто ідеальні стосунки дітей з батьками, побудовані на довірі, підтримці та любові. А існують нeiдeaльнi, як в мене. Я дуже люблю своїх батьків, але не розумію, чому вони мені тільки дopiкaють і нe xoчyть зрозуміти. Хочу поділитись з вами своєю історією, бо сам я вже не знаю, як мені з цим бути.

Через рік після закінчення університету я одружився. В мене чудова дружина. Як чоловік я розумів, що заробляти гроші – це мій обов’язок. Хоча дружина теж не хотіла кидати улюблену роботу. До того ж вона встигала й гроші заробляти, й в домі підтримувати порядок і затишок. Я не хотів все звалювати на її тендітні плечі, тому намагався допомагати їй по дому, чим міг.

За 8 років шлюбу в нас народились два чудових сини. Зрозуміло, що з появою дітей особисті стосунки відійшли на другий план. Дружина в декреті, і їй важко постійно бути з дітьми. Я стараюсь як і раніше допомагати їй з домашніми справами, не зважаючи на важкий робочий графік.

Дружина не могла дочекатись завершення декрету. На стару роботу їй не вдалось повернутись. Але дуже швидко знайшла нову з хорошими умовами. Дружина була щаслива, що нарешті не змушена сидіти в чотирьох стінах.

Вона настільки захопилась новою роботою, що все менше часу приділяла дому та дітям. Тому довелось брати на себе більшу частину домашніх обов’язків.

Я розумію, що дружина не могла дочекатись завершення декрету. Але сподівався, що вона не закине домашні справи. Адже обов’язок дружини – підтримувати порядок і чистоту в домі. А з появою роботи вона майже все перекинула на мене. Дружина повністю зосередилась на роботі та своєму зовнішньому вигляді. Адже вона боялась, що під час декрету перетвориться на домогосподарку.

Я не раз розпочинав з нею розмову на цю тему. Хотів, щоб вона зрозуміла, що не я маю займатись домом і дітьми, а вона. Але ці розмови завжди закінчувались однаково: дружина запевняла, що вона в першу чергу жінка, а не домогосподарка.

Одного дня я трішки затримався на роботі. Прийшов додому дуже втомлений. Сподівався, що дружина зустріне мене зі смачною вечерею. Але коли я зайшов додому, то був шокований від побаченого. Діти грались у своїй кімнаті, а дружина лежала на дивані з телефоном в руках. Коли я запитав у неї про вечерю, вона відповіла мені, що вона дуже втомилась після роботи, щоб готувати вечерю. А потім додала, щоб я щось замовив з ресторану.

Це був не єдиний такий випадок. Схожі ситуації повторювались і, на жаль, дедалі частіше. Одного дня я не витримав. Зібрав речі, попросив тещу, щоб вона забрала дітей зі школи та дитсадку, а сам поїхав до своїх батьків. Я сподівався, що вони зрозуміють мене та підтримають. Але замість цього почув у свою адресу лише докори. Батьки навіть не хотіли мене до кінця вислухати. Просто переконували, що я маю повернутись до дружини. Пояснювали це тим, що вони не хочуть втручатись в наші сімейні справи, а хочуть спокійного життя.

Я сподівався, що батьки допоможуть мені хоча б порадою, а вони навіть вислухати мене не хочуть. Навіть не знаю, як достукатись до їх сердець...