Сьогодні стала свідком нeзвичайного cкандалу в тролейбусі. Сама подія, на перший погляд, була буденною. Але те, що трапилося далі – мене насправді ш0кувало.
Їхала на роботу тролейбусом. На одній зупинці зайшла старенька бабця. Вона була зморшкувата та змарніла, трохи підпухла, але доволі таки рухлива. Бабця гордовито пройшла по салону і всілася на вільне місце.
Підійшла до неї кондукторка і чемно попросила заплатити за проїзд. І тут ця бабця з задоволеною мімікою говорить, що грошей у неї немає і платити вона не збирається. І з місця не зійде, хоч розстріляйте її тут.
Кондукторка ввічливо нагадала бабці, що вона вже більше десятка раз їздить таким чином безкоштовно. Мовляв, совість треба мати і хоч раз проїзд оплатити. І тут з вуст цієї бабусі прокльони посипалися. В перервах між ними вона ще встигала говорити й не такі злі слова:
– Що? Пошкодували місця для баби-пенсіонерки, яка вже життя на вас працювала? Хочете висадити? Пішки мені з хворими ногами ходити по морозу?
Кондукторка намагалася її заспокоїти, але все то було безрезультатно:
– Значить я безсовісна? А ви совісні? Дерете які гроші! Мабуть, не одним куском хліба ситі!
Пасажирам набридло слухати цю сварку, але бабця не заспокоювалася. Тоді я запропонувала заплатити за її квиток. Та баба закричала:
– Подачок мені не треба! І не здумайте за мене платити! Не давайте нічого! Хай вони від сорому у пеклі горять за такі ціни!
Кондукторка зніяковіла і мовчки, залишивши бабцю, пішла по салону. А та продовжувала всю дорогу щось буркотіти.
На моє здивування, бабця вийшла на моїй зупинці і попрямувала у магазин. Я теж пішла туди купити води. І була шокована, що бабця замовила невеличку пляшечку горілки.
Ця ситуація залишила неприємний осад у душі. Я ж то думала, що у бабці просто грошей немає.
