– Що, все вже для весілля готове? Он і Валя вже «готова», аж нудить її від твого нареченого – вагітна вона. – розповіла мені тітка, і я відчула, як земля тікає з-під ніг

Десять років уже пройшло, а я так ні разу й не їздила до рідного села. Зробила кар’єру, купила собі квартиру в місті й навіть машину. Та в роботі й було все моє життя, адже налагодити особисте життя після зради Олеся я вже не змогла, навіть стосунків ні з ким не побудувала…

Тоді я тільки закінчила навчання в технікумі, повернулася до рідного села, щоб почати працювати. Ми вже були знайомі з Олесем, та до того він навіть не звертав на мене уваги, бо я була «малявкою» – він на 7 років старший. За ним упадали всі дівчата, та і я не була винятком. Та того року він почав зі мною фліртувати, а потім навіть на побачення запросив. Я була на сьомому небі від щастя.

Уже через три місяці зустрічань Олесь зізнався мені в коханні та освідчився, звичайно, я погодилася. Мої батьки були не в захваті від нашого майбутнього шлюбу, та все ж таки погодилися та допомагали мені підготуватися. Коли майже все було готове, до мене прийшла в гості тітонька Галя, вона знала всі плітки, тож я не дуже зраділа. Попитавши в мене про наші стосунки з Олесем, приготування до весілля, вона перейшла до справи:

– Що, все вже для весілля готове? Он і Валя вже «готова», аж нудить її від твого нареченого – вагітна вона. – розповіла мені тітка, і я відчула, як земля тікає з-під ніг.

– Та ні, ви, напевно, щось плутаєте. Цього не може бути…

– А ти давно Валю бачила, вона вже на п’ятому місяці!

– Давно, та не могла ж вона…

– То в неї просто живіт не дуже видно, а я точно знаю. Тож думай, чи треба тобі те весілля.

Того ж вечора я спитала про все в Олеся, він зізнався, що як тільки ми ще починали зустрічатися, він зрадив мене – з Валею, тож то, напевно, його дитина. Усе, що він міг сказати у своє виправдання, скупе: «Пробач!».

Звичайно, я не могла вийти заміж за людину, яка мене зрадила та ще й так зганьбила на все село. Я тиждень не виходила з дому, а тоді мама запропонувала переїхати до міста – до родичів. Вона їм зателефонувала, тож ще за декілька тижнів вони навіть роботу мені знайшли, і я переїхала.

Згодом почала працювати у великій компанії, спочатку рядовою секретаркою, потім закінчила виш заочно, стала менеджером – адміністратором, а там і до заступника директора дослужилася. Заробила собі гарне ім’я та високу зарплатню, та в компанії мене вважали «чудною», адже на корпоративи я не ходила, та й ні з ким не зустрічалася. Навіть подруг у мене не було, одна Аля залишилася, та й та з рідного села. Додому я не їздила, тож подруга сама часто навідувалася до мене.

Та тут сталося так, що Аля виходила заміж, і в тому ж самому селі. Я не могла не погодитися стати подружкою нареченої та приїхати на весілля. Я знала, що там може бути й Олесь з дружиною та донькою, тому зібрала всю волю в кулак, згадала, що я гарна, молода й успішна та поїхала.

На святкування я побачила Олеся з донькою. Та ж сама тітонька Галя розповіла мені, що вже через декілька місяців після народження дівчинки, Галя зізналася, що дитина не від Олеся, а потім і взагалі зникла з якимось водієм невідомо куди. Олесь залишився сам та ще з піврічною дитиною на руках. Та він не відмовився від дівчинки, став найкращим татом. Я була шокована, а мама почала мені втішати, говорила, що не розповіла мені, бо бажала добра. А потім… Олесь запросив мене на танець.

Я відчула, як у мене не йдуть ноги, зрозуміла, що кохаю Олеся ще більше, ніж колись. Він знову вибачався, говорив, що завжди кохав мене, та більше втручатися в моє життя не смів, що він радий, що в мене так успішно склалося життя. Та я вже нічого й не чула…

Я залишилася в рідному селі, знайшла роботу. Ми з Олесем почали знову зустрічатися. Тепер у мене немає великої зарплатні та такої успішної кар’єри, та є коханий чоловік та двоє улюблених дітей.