Коли я вперше потрапила до своєї свекрухи на вечерю, то спочатку не зрозуміла навіть, чим мене частують. На столі були якісь незрозумілі деруни з топтаної картоплі, макарони зі шматочками смажених грибів та вареної курки, дивні оладки з додаванням гречки.
– Ну що? Смачно? – запитала мене Богдана Олександрівна.
Я лише кивнула головою. Не хотілося її ображати.
– А з чим оладки і деруни? – поцікавилася я.
– Там усього потрошки. Гречка з вівторка залишилася. А пюре учора не доїли. Ось я і приготувала з них такі смачні страви! – похвалилася свекруха.
Мені вже їсти не схотілося. Та що там казати: мене ледь не знудило! Я розумію чудово, що таке економія. Але ж у всьому має бути «золота середина». Навіщо варити так багато, щоб потім тиждень доїдати уже не свіжу їжу? Як на мене, краще жменьку приготувати, один раз наїстися, а не робити якусь незрозумілу суміш з усього підряд.
Свекруха мою позицію заперечує:
– Щодня готувати? Я що – несповна розуму? Це ти цяця розбалувана. Свіженьке їй подавай! А я умію так готувати, щоб на тиждень вистачало! І економно, і смачно! У мене є чим займатися, крім куховарства!
Родина у них невелика: свекруха з свекром та молодший брат мого чоловіка. Навіщо готувати величезні каструлі? Вони ж не бідні люди, гроші є. Навіщо їм економити на свіжому і якісному харчуванні?
Я запитала Віктора, чи його мати постійно так готувала.
– Так, звичайно. Саме тому я ненавиджу вівсяну кашу. Уявляєш молочну вівсянку тиждень їсти? – відповів він.
Одного разу Богдана Олександрівна прийшла до нас у гості. На кухні відчинила дверцята холодильника і запитує:
– А ти, доню, взагалі готувати їсти не вмієш? В холодильнику ж миша повісилася!
– Так я постійно щось свіженьке готую. Он уже картоплю начистила і рибку з морозильної камери вийняла.
– Тобі велику каструлю подарувати треба!
– Не треба мені такого посуду. Нам на трьох вистачає й цього! – заперечила я.
– А вівсянку нащо викидаєш? З неї можна смачні котлетки зробити. Фаршу трохи додати і смаколик готовий!
– Ми таке не їмо!
– Ох ти і цяця… Може, ти просто готувати не вмієш?
– Готувати я умію. Але переробляти несвіжі продукти чи страви не збираюся…
Нашому синові п’ять років. Він теж не любить їсти ті суміші у свекрухи. Якось нам треба було поїхати і залишити Дмитрика з бабусею. Я дала йому з собою контейнер з їжею, адже знала, що ті страви він їсти не буде.
Коли приїхати забирати сина, побачили неприємну картину: він сидів за столом і плакав над тарілкою з супом. Велика каструля була порожньою. Я зробила висновок, що тому супу вже тиждень був.
– Богдано Олександрівно, навіщо Ви годуєте дитину такою їжею?
– Нехай нормально харчується, бо буде таким, як мама!
Більше я сина там не залишу. Я і сама не люблю до свекрухи приїжджати. Потім живіт в усіх від тої їжі болить.
