Ввечері мені зателефонувала подруга та почала плакати в слухавку. Попросила пустити до себе переночувати. Я одразу подумала, що вона п0сварилася з чоловіком. Ну з ким не буває. Звісно ж, що я її запросила. Поки вона їхала на таксі, я сходила до магазину та купила пляшку чогось міцного, щоб провести відверту розмову.
Вона була заплакана. «Він зрадив мені зі своєю підлеглою прямо в нашому ліжку. А потім ще й накричав на мене, що я його не задовольняю. А потім взагалі вигнав з квартири. Навіть речі не встигла забрати. А він залишився там з тією». Все було набагато гірше. Її чоловік мені ніколи не подобався. Він завжди себе поводив наче якийсь цар. Подруга ніколи не могла затриматися допізна, всі вихідні сиділа вдома. Свої покупки узгоджувала з ним. Я навіть була рада, що все так склалося. Нарешті вона його покине та почне жити нормальним життям.
Розлучення тривало понад пів року. Чоловік ніяк не хотів віддавати подрузі половину квартири та автомобіля. Але суддя та буква закону були на її боці. Вже колишній чоловік повинен був виплатити моїй подрузі половину вартості квартири та автомобіля, а також куплених під час шлюбу дорогих речей: годинник, золотий браслет, картина. Того дня ми відгуляли за всі роки, які вона не могла нормально відпочити. Ми буквально зачиняли нічний клуб. Коли поверталися додому, то люди вже йшли на роботу.
А після цього подруга почала нове життя. Кожні вихідні я її бачила з новим чоловіком. Вона змінювала їх як рукавички. То з одним, то з іншим. Сказала, що не хоче більше серйозних стосунків. Навіть не знаю добре це чи погано.
