Сіра мишка вийшла заміж і прийшла всім втерти носа!

Останній раз вона була тут дванадцять років тому. За це час місто дуже змінилось, з’явилися нові будинки, відремонтували старе, а щось і зовсім знесли. Вона довгий час не могла прийти в себе, оглядаючи все навколо, після того, як зійшла з поїзда. Женя лише усміхнулась, хоч і місто набуло нових барв, але йому було ще так далеко до тих красот та новинок, які вона бачила на європейських вокзалах.

Жінка повільно пішла до таксі.

Вона скільки разів обдумувала, як одного разу повернеться додому, що ніколи й порахувати не зможе. Мабуть, щодня, після тієї сварки з Оленкою у першому класі. Вона була головною, всі її любили (або боялися?), тому коли Женя їй набридла – вона почала з неї знущатися та постійно обзивати. З часом дівчинка стала аутсайдером, з яким ніхто не дружив, щоб не «заразитися». З часом однокласники припинили діставати дівчину, вона просто для них припинила існувати, стала сірою мишкою. Найгіршим було те, що й сама Женя вважала себе непомітною мишкою. У неї була звичайна зовнішність, навчалась вона не краще інших, хобі не мала, а спортом зовсім не цікавилась.

Женя закінчила 9 клас і пішла навчатися на бібліотекаря у місцевий коледж. Там вона продовжувала залишатися сірою мишкою, яка обожнює читати й у цьому намагається сховатися. В один момент до неї прийшло усвідомлення, що так жити не можна і щось потрібно змінювати, бо вона й п0мре сірою мишкою.

Вона вирішила, що почне свій шлях з Вови. Вова – її однокласник, найкращий учень у школі, якого ніхто не ображав лише тому, що всі у нього списували, але друзів він особливо не мав. Вона завжди знала, що подобається йому, про це не раз розмовляли однокласники, але сам хлопець на це ніяк не реагував.

Він довчився до 11 класу і вступив до столиці. До рідного міста він приїжджав раз-два на місяць. І одного разу Жені вдалось його впіймати серед вулиці та почати говорити, спочатку про університет, а потім за життя.

Вони почали частіше бачитися, й через рік Вова приїхав і сказав, що забирає її до Німеччини як свою дружину, тому що йому там запропонували хорошу роботу, він пройшов співбесіду і від такого шансу не можна відмовлятися. Звісно, це був саме той шанс для Жені, якого вона так довго чекала, щоб показати всім, що вона не така проста і може жити навіть закордоном, а чиїм коштом це вже не мало великого значення.

Коли вони одружувалися, то Женя не любила його, але була вдячна та горда за свого чоловіка. Так вони прожили багато років, з часом Вова почав мати кращий вигляд, тому що Женя допомогла йому змінити зачіску та стиль в одязі, а сама стала блогером й почала вести блог про своє розкішне життя. І от вона знову повернулась сюди, щоб зустрітися з однокласниками й кожному втерти носа. Лише шкода, що Вова надто зайнятий на роботі, тому не зміг приїхати разом з нею.

У школі вона довго розповідала і вчителям, і однокласником про своє розкішне життя. Багато хто з них дивився на неї з заздрістю, деякі з захопленням, а вона лише все це поглинала, як губка. Вона вперше відчула себе тою, ким мріяла бути ще з першого класу. Нею захоплювалися, на її місці хотіли бути….

І раптом вона усвідомила, що кохає свого чоловіка, тому що він допоміг їй знайти себе, побороти комплекси, подивитися на життя зовсім з іншого кутка. І, можливо, недаремно говорять, що для щастя достатньо вдало вийти заміж?