Скандали з чоловіком перейшли всі межі! Він почав говорити, що я «нiкому нeпoтрібна нiкчeма, яка навіть посуд нормально помити не може», і тоді я вирішила з’їхати на іншу квартиру!

Я вийшла заміж в 25 років. На той час я вже закінчила навчання та декілька років працювала. Сама я з села, тому квартиру винаймала. Я познайомилася з гарним хлопцем, і згодом ми вирішили одружитися.

З Миколою ми познайомилися в кафе. Я зі своєю подругою зустрілася під час обідньої перерви – щось перехопити та заодно поділитися новинами. Ми планували велику вечірку в честь дня народження ще однієї нашої подруги. Тоді до нас підсіли двоє молодих людей. Вони якось легко перехопили ініціативу та влилися в нашу розмову. Вони запропонували декілька цікавих ідей для вечірки, і ми самі не помітили, як запросили їх. Перерва закінчилася, і ми мусили бігти на роботу. Тоді хлопці оплатили наш рахунок та взяли номери телефонів.

Через декілька тижнів я почала зустрічатися з одним із тих хлопців – Миколою, він і став моїм чоловіком. Весілля в нас було скромне – для родичів та найближчих друзів. А після ми почали винаймати квартиру разом та відкладати гроші на власне житло.

Я ходила на роботу та займалася домашніми справами. Микола розвивав свій бізнес (вони його започаткували декілька років тому з тим же другом, з яким я познайомилася тоді в кафе). Згодом їхня справа почала приносити непогані гроші, я ж і далі залишалася звичайною секретаркою у невеликій фірмі та заробляла набагато менше. Тут і почалися проблеми.

Микола почав мені ледве не кожного дня докоряти. У нього був цілий список пунктів, які його не влаштовують: я мало заробляю, я погано прибираю, я погано прасую, я не так перу його речі. Він ледве не кожного дня кричав, що я «криворука», бо навіть з машинкою не можу нормально випрати речі, та ще й повна нікчема, адже за п’ять років навіть підвищена не отримала.

Скандали з чоловіком перейшли всі межі! Він почав говорити, що я «нікому непотрібна нікчема, яка навіть посуд нормально помити не може». Я терпіла все це, почала думати, що я справді ні на що не здатна. А коли злилася на чоловіка, то потім собі докоряла, адже він не дармоїд – працює, гарно заробляє – та й не має поганих звичок, на мене руку не підіймає, а що ще треба?

Та коли ми черговий раз зустрілися з подругою, то я не витримала й поскаржилася на постійні образи з боку чоловіка. Потім я почала його виправдовувати, говорити, що він не такий і поганий, але подруга сказала, що зовсім мене не впізнає, як це чоловік може бути хорошим, якщо він щодня принижує свою жінку?

Тоді я вирішила піти від Миколи на винайману квартиру. І з’ясувалося, що мені вистачає грошей: і на квартиру, і на комунальні, і на їжу, ще й в спортзал записалася. Я стала більше часу проводити з подругами, з’їздила до батьків. Тобто, життя налагодилося.

Через два тижні з’явився Микола. Він був схожий на безхатька. Тільки коли я пішла, він зрозумів, що не може собі нічого приготувати, адже не вміє, що не знає, як прати речі навіть в машинці, бо їх треба розфасувати та обрати режим, прасувати він також не вмів, тобто, без мене він став зовсім безпомічним! Він говорив, що тепер зрозумів, як багато я для нього робила, що тепер він буде цінувати це…

Я сказала, що повернуся при умові, що він більше ніколи не буде мене принижувати та буде мені допомагати. Я попросила його подумати та повідомити мені рішення. Та тепер я розумію, що навіть якщо він не погодиться та подасть на розлучення, я без нього точно не пропаду!