Інна прийшла з нічної зміни додому, спати не хотілося, проте й настрою не було: зміна була важкою, 10 викликів, і всі серйозні, останню бабцю ледве врятували. Інна не могла заснути, проте ні дивитися телевізор, ні їсти, ні «лазити» в інтернеті їй не хотілося. Тут задзвонив її мобільний, побачивши ім’я, вона посміхнулася: «Зараз точно настрій поліпшиться».
Це телефонував брат жінки. Він був просто ходячою катастрофою. На щастя, нічого серйозного з ним не траплялося, та він весь час втрапляв у смішні історії через свою незграбність.
– Що на цей раз, любий?
– Скажи мені, чим краще намастити опік?
– Ти знову чіпав праску? Минулий раз тебе нічому не навчив? І що, знову палець?
– Ага, палець, той самий палець, що посередині… ніг.
– Як це ти вмудрився?
– Та батарею фарбував, Марійка попросила.
– А батарея тут до чого? Чи що на неї сів замість того, щоб фарбувати?
– Ні, це я бензином.
– Розповідай по порядку, – Інна вже задихалася від сміху.
– Та годі ржати там. Кажу ж, фарбував батарею. Потім, як годиться, кісточку бензином помив, усе вилив до унітазу. Пішов пoкурити, та так приперло, що побіг до туалету. Думаю, дoкурю, та й справу свою зроблю заодно. Недoпалок кинув в унітаз…
– Та що ж з тобою не так, вода і бензин не змішуються.
– Та знаю я, тепер. Я ж і не змив до того ж.
– Ой, ну це просто сміхота.
– Як ти думаєш, Марійка дірку в дверях помітить. Чи терміново «латати»?
– А дірка в дверях звідки?
– Та ж головою пробив, злякався бензинового вибуху. Уявляєш, як воно бахнуло, знизу припекло…
– Ти так не поспішай з розповіддю, а то я задихнуся зі сміху.
– Та з чого сміятися! У мене там усе болить, ще й кіт подряпав, і волосся зістригати довелось, а батарею все одно фарбувати знову доведеться.
– Так, я тепер узагалі нічого не розумію.
– Та я ж вирішив поприбирати, а то фарбою наляпав. Натягнув на себе халат, спіднє не одягав, болить же. Став, халат задер, щоб не вимазати, тру підлогу. А тут кіт… Ну я з переляку і вляпався головою в ту ж батарею. Ледве віддер голову, а волосся зістригати довелося, бо в фарбі. Так ще й на батареї залишилося, зараз перефарбовувати буду, доки Марійка не прийшла.
– Ой, не можу, зараз і вона тобі додасть…
– Та годі вже сміятися, скажи краще, чим опік мазати!
– Скажи Марійці, хай пантенол в аптеці купить, та не мазь, а спрей. Будеш пшикати, ха-ха.
– Ну тебе. Бувай!
– І ти не хворій!
Інна поклала слухавку. Встала з дивану та пішла ставити чай. Це ж треба, і не вигадаєш таку історію, як треба буде. Тепер у неї був настрій!
