Скористалися добротою та довірою пенсіонерки. Оце так молодь пішла!

Єдине, що мене ніколи не припинить дивувати — це те, якими нaглuми та жopстокими можуть бути люди! Історія, яку я вам розповім далі заснована саме на цих двох людських якостях!

У приватному секторі нашого району живуть майже одні бабусі та дідусі, й всі вони ще за молодості потурбувалися про пенсійний вік, тому добудували собі пристройки, щоб здавати їх в оренду. З однією з таких бабусь я часто спілкуюсь, бо раніше була близькою подругою її онуки, яка давно виїхала закордон.

Звісно, у неї, Любові Іванівни, також була така пристройка. Проте для себе вона вирішила, що здаватиме в оренду свій двоповерховий будинок, а сама житиме у пристройці. Їй багато не треба, а так можна більше заробити. Раніше я допомагала їй знаходити квартирантів, але одного вечора вона мені повідомила, що знайшла пристойну молоду сім‘ю, і поки нікого шукати не потрібно. А через тиждень і декілька днів бабуся прийшла й плакала, поки розповідала, що сталось.

Почалось все з того, що вона познайомилась з ними через свою подругу. Вони шукали житло, щоб влаштуватися на роботу, обіцяли, що виплатять потім все за 2 місяці й навіть з добавкою, але нічого у них з собою не було, навіть одягу. Це насторожило бабусю, але її було так шкода молодих людей, що вона, не думаючи, прийняла їх.

Звісно, окрім житла вона забезпечила їх постільною білизною, продуктами на кілька днів, засобами гігієни. Вона все це робила п‘ять днів, молода пара постійно говорила, що їм батьки мають передати передачу у суботу, й вони матимуть і гроші, і продукти.

Для мене все стало зрозуміло. Вони буди звичайними аферистами, які не вперше провертали таку аферу з якимись вразливими пенсіонерами!

Любов Іванівна продовжила розповідати про бідну молоду дівчину, яка влаштувалась десь прибиральницею, щоб швидше віддати старенькій гроші, й це навіть розчулило її, а її коханий тим часом відправився до батьків, щоб допомогти їм перевозити щось там, обіцяючи повернутися з грошима.

Звісно, старенька і далі їм вірила і ні на хвилину не сумнівалась у чесності всього того, що вони говорили. Вона продовжувала годувати бідну дівчину, яка залишалась, а потім вона зранку пішла на «роботу» і більше не поверталась. Вона спочатку злякалась, що з дівчиною щось сталося, телефонувала то її, то нареченому, але ніхто не брав слухавки, лише потім вона зрозуміла, що весь цей час її обманювали та використовували.

Ми пробували знайти тих нахаб, але виявилось, що вони навіть імена та прізвища говорили вигадані.

Шкода мені стареньку, вона ж добра, й через це тепер постраждала. Звісно, я потім таки змогла знайти цих аферистів і зробила все, щоб вони отримали потрібну кару.

Як ви думаєте, на що вони заслужили після того, як тиждень з половиною жили на гроші старої пенсіонерки й користувалися нею?!