Скористалися моментом, що ворота ще не зачинені. Ми в’їхали машиною на сусідське подвір’я, так і знайшли свої вкраден1 речі

Хоч у нас є квартира, та ми з дружиною дуже любимо відпочивати на природі. Були обидва не проти, щоб у нас було таке місце, де б ми з радістю проводили своє дозвілля. Тому вирішили купити дачу. Хотіли мати змогу відпочивати, дихати свіжим повітрям, а не скупченням газів, що у місті.

Накопичили грошенят, придивилися неподалік невеличкий будиночок у селі, за містом, та купили його. Дача була доглянута, схожа на маєток. Ми хотіли трохи змінити її, зробити так, як нам подобається. Привезли багато будівельного матеріалу та почали облаштовувати ділянку на свій лад, за сучасним стилем. Працювати було дуже тяжко, все робили самі.

Поруч теж будувалися дачі. Усі хатинки поблизу не були схожі один на одного. Роботи було багато. Весь вільний час ми проводили на дачі. Так нам хотілося швидше все завершити!

Ми поїхали до міста після того, як на дачі завершили чергову роботу. Вирішили трохи відпочити та набратися сил для подальшого будівництва. Та у зв’язку з роботою в місті трохи затрималися. Довгенько не їздили у село.

Коли ми приїхали на нашу дачу через декілька тижнів, не виявили там будівельних матеріалів, які ми привозили. Ми ходили до всіх сусідів і розпитували, чи ніхто нічого не бачив? Але нам тільки заперечно хитали головою у відповідь.

Нам довелося звернутися до поліції. Написали заяву і чекали, коли знайдуть злодіїв, які це зробили. У поліції заяву прийняли, але жодних дій не приймали.

Знайти крадіїв вийшло випадково. Коли ми їхали на свою дачу у черговий раз, у одних сусідів були відчинені ворота. Туди прибула машина з меблями. Моя дружина побачила на подвір’ї наші украдені будівельні матеріали.

Скористалися моментом, що ворота ще не зачинили. Ми в’їхали за машиною з меблями. Сповістили нашим «чесним та порядним» сусідам, що знайшли свою пропажу у їхньому дворі.

Що їм було казати, якщо й так все ясно?! Ми вирішили все мирним шляхом, адже нам із ними тут жити ще!