ЖИТТЯ

Славік ніколи раніше не ревнував мене, але декілька хвилин розмови з моїм другом зруйнували нашу щасливу родину

Одружилися ми з чоловіком відносно недавно, майже візразу стали щасливими молодими батьками, жили в досить непоганій квартирі. Славік з народженням дочки став затримуватися на роботі ще довше, адже витрат стало більше, і я наразі не могла вийти на роботу  сиділа в декретній відпустці. Щоб хоч якось допомогти чоловіку з фінансами, я вирішила шукати підробіток в інтернеті, але, окрім шахрайських вакансій, нічого путнього знайти не могла.

Нашій доньці тоді було п’ять місяців  кароока красуня, яку татко неймовірно любив і яка засинала тільки в мами на руках. Ми вже давно вирішили, що будемо балувати свою дочку, бо вона заслуговує тільки на найкраще.

Так от, я з кожним днем засмучувалася щодо марного пошуку роботи, а чоловік мене заспокоював словами: “Та навіщо тобі та робота, сиди вдома з донькою, у тебе це чудово виходить, а я зароблятиму, як і належить чоловікам”.
Але я не могла так просто здатися, бо вже остаточно вирішила, що працювати буду, оскільки зайвою копійка в домі не буде.

Реклама

Пройшов місяць моїх даремних пошуків, коли, переглядаючи шкільний альбом, я побачила фото свого шкільного друга Сергія. І тут згадала, що чула ніби зараз він очолює престижну посаду у фірмі, яка наймає людей для роботи на дому. Я не стала радитися з чоловіком чи довго думати, а відразу взялася шукати номер телефону Сергія, щоб дізнатися чи є вільна вакансія.
Обдзвонивши всіх друзів, я врешті-решт дістала його номер!

Була обідня пора, коли я зателефонувала на мобільник Сергію. Ми добре поговорили, він зрадів, коли дізнався, що я шукаю роботу навіть тоді, коли в декреті, й обіцяв допомогти. Моєму щастю не було меж, і я чекала чоловіка, щоб швидше йому все розповісти. Славік моєї радості не розділяв, відразу ніби насторожився, почувши за друга і пішов спати. Того вечора мене це не здивувало, бо я чекала на неділю, адже Сергій обіцяв зайти в гості та поговорити про роботу, та й не бачилися ми давно, хотіли поспілкуватися, згадати шкільні часи.

На годиннику була третя година, коли у двері нашої квартири постукали, чоловік відкрив, і на порозі стояв усміхнений, з букетом квітів та вином в руках Сергій. Ми обнялися при зустрічі, і я познайомила його зі Славіком. Ми сіли за стіл та почали говорити про все на світі, а мій чоловік тільки удавав вигляд, що йому весело з нами, хоч я і бачила, що не комфортно. Трохи згодом прокинулася наша дочка, і я пішла за нею, за столом нас сиділо вже четверо.

Сергій, як побачив доньку, то згадав:
“А пам’ятаєш, як в школі всі вчителі та учні казали, що ми перші з класу одружимося та народимо карооку дитину, бо в обидвох очі такі великі, карі?”.

“Ага, було таке. А ми з них сміялися, бо лише дружили, ти ще тоді почав зустрічатися з тією дівчиною з паралельного класу, і всі мене запитували, чи я не ревную”.

Ми сміялися зі своїх спогадів і весело проводили час. На завершення вечора Сергій дав мені доступ до їхнього робочого сайту і сказав, що два рази на день, за допомогою їхнього редактора я маю виконувати деякі письмові завдання. На цьому наші посиденьки закінчилися.
Мій Славік всю ніч та наступного ранку був злий, він ні слова не сказав про Сергія, але я знала, що слід очікувати бурі.

Так і сталося, чоловік заявив мені:
Я вирішив, що нам потрібно здати тест ДНК, бо після вчорашнього вечора у мене великі сумніви, що донька моя!”.

Його слова мене збили з ніг, я довго плакала, але Славік не змінював своє рішення.
З того дня пройшов вже тиждень і я не знаю, як мені далі жити з чоловіком, який через жарти з другом так мене приревнував, що засумнівався в моїй вірності. Я не погодилася на тест, бо знаю, що це даремна трата грошей, а дитина 100% його! Тому доля нашої сім’ї тепер залежить від його рішення  довіряти мені чи ні…

Реклама

Також цiкаво:

Close