Слова лікаря були для мене вир0ком: “Ви беспідні!”

Я рано вийшла заміж, вже у 18 років ми зі Стасом вирішили одружитися. До того ми зустрічалися два роки, й він завжди казав, що я буду його дружиною. Наше кохання було сильніше за сварки, і тому конфлікти обходили нас стороною. В молоді роки ми не планували дітей, вирішили отримати освіту та наскладати грошей на свій дім.

Вже через сім років, коли у нас був стабільний заробіток, перспективна робота та дах над головою, ми задумалися над дитиною.
Так, до того часу, я вважала, що всі наші бажання обов’язково будуть виконуватися, але доля вирішила за нас…
Пройшов понад рік, та попри всі старання малюк у нас так і не з’явився. Чоловік мене завжди заспокоював: “Ну значить поки що не час, не хвилюйся так, все добре”. Але я відчувала, що це поганий знак і вирішила піти до лікаря.

Стасу нічого не сказала про візит до гінеколога, бо хотіла спочатку сама пройти обстеження, переконатися, що зі мною все добре, а потім робити висновки. Для моральної підтримки покликала з собою найріднішу людину — маму.
Коли ми відвідали першу клініку, я вже відчувала, що на мене чекають погані результати. На обстеженні лікарка вислухала всі мої скарги, а після огляду сказала: “Мені шкода, але тут я не бачу шансів на вагітність”.

Після цих слів весь світ провалився крізь землю… Як вона може так легко казати такі страшні слова? Я не зупинилася на одній клініці й пішла далі. Коли ми з мамою заходили в багаточисленні кабінети, я наповнялася надією на позитивний вирок, але завжди у відповідь чула тільки “Ні”. Матуся мене постійно підтримувала, просила не здаватися та була вкрай спокійною, я навіть через це сердилася на неї.
Нарешті, я втомилася бігати по лікарнях і вирішила розповісти все чоловікові. Мій Стас тільки обняв мене і промовив: “Твоя впертість та наша спільна віра можуть більше, ніж вирок лікарів”.

На моє 26-річчя чоловік вирішив зробити мені подарунок — путівку в теплі краї. На той момент моєму щастю не було меж, і ми почали збирати валізи. На острові ми віддалися почуттям та насолоді, дотепер пам’ятаю, як вперше за життя кожна хвилина здавалася даром Божим, ми відчували й проживали всі секунди нашого часу так, ніби вперше народилися.

Ситуацію з безпліддям я давно відпустила, вирішила не думати про те, що мене вбиває.
В останні дні відпочинку у мене погіршилося самопочуття — завжди було погано, голова боліла та паморочилася. Я все списувала на велику кількість з’їдених фруктів, але коли ми повернулися додому, стан не поліпшився.

Тоді я вирішила зробити тест на вагітність, а коли появилися дві полоски, я не повірила своїм очам. Для Стаса я влаштувала сюрприз: замовила торт, запросила всіх друзів та рідних, і ми в темноті чекали його з роботи. Коли коханий повернувся, а ми увімкнули світло та вийшли до нього з тортом, він відразу відкрив календаря та промовив: “Але ж у мене день народження через півроку, ви що?”.
Всі щиро засміялися, а я в сукні підійшла до нього та вручила конверт. Здивований чоловік розгорнув його, взяв тест до рук та від щастя заплакав.
Тепер ми станемо батьками!