Мої перші серйозні стосунки виявилися вкрай б0лю чuмu для мене. Просто я закохалася до втрати пульсу, а він був, як то кажуть “@б’ю3ep0м”.
Юра, так звали мого колишнього хлопця, був дивним. Напевно, на цю його родзинку я і повелася. Він постійно шукав в мені якісь недостатки – то я мало заробляю, то йому мої колеги не подобаються, то я не так одягаюся, товста, не красива.
Я ж кожний його коментар намагалася якось улагодити. І схудла, і змінила стиль одягу – та все марно.
Окрім того, Юра був дуже педантичним. Він контролював кожну дрібничку, яка хоч на міліметр не так стояла. І одного разу ми просто посварилися і розійшлися. А на прощання він мені сказав:
– Ти бідося і ніколи не станеш нормальною. Так і гнитимеш на своїй державній роботі в старих дівках.
Ці слова мене ранили в саме серце. Я дуже довго їх обдумувала. А потім почала робити все так, як я відчувала. Більше для мене його думка не була важливою.
І ось, минуло років чотири з нашої останньої зустрічі. Хоча я й не планувала ще колись побачити Юру. Та побачила.
Я саме паркувалася під торговим центром, як мені почала сигналити наступна машина. Звичайна і проста. У мене ж був мерседес сучасний. Я вийшла, щоб вгамувати горе-водія, а ним виявився Юра.
Ох і не очікував він, що я з сірої заляканої мишки перевтілилася в красиву бізнес-жінку.
