Я припинила довіряти чоловікові після того, як дізналась cтpaшну правду про квартиру!

На Великдень у нас з чоловіком трапилась величезна cвapка, і тепер я все частіше думаю про poзлучення, тому що зрозуміти його я не можу.

Ми з чоловіком давно живемо з моїми батьками, оскільки у них багато простору, й ось зовсім недавно вони вирішили нам віддати свій шматок землі неподалік, щоб ми змогли будувати своє гніздечко. Про це я вирішила повідомити на свята, зробити сюрприз чоловікові. Моя родина навіть згодилась нам допомагати коштами, якщо і мама чоловіка (вона у нього одна) чимось нам допоможе.

Ми з чоловіком уже мали певні відкладені гроші на власне житло, тому своя земля й допомога батьків мали все пришвидшити.

Коли я повідомила про це все за великим сімейним столом, то й відкрила «скриньку Пандори» з таємницею мого чоловіка, який зізнався, що колись йому у спадок від дідуся перейшла однокімнатна квартира, і весь цей час він з мамою здавав її в оренду, а гроші капали на окремий рахунок, який зараз можна витратити на будівництво нашого дому від імені його мами. Я просто остовпіла від новини, що у мого чоловіка є власна квартира, адже почула про це вперше.

Чоловік пояснив мені це все тим, що хотів зробити сюрприз на рік стосунків, але ми тоді посварилися й нічого не вийшло, а потім і нагоди хорошої не було. І от лише зараз вона з‘явилась.

Я не розумію, чим він думав, адже весь цей час ми жили на шиї моїх батьків, а могли на окремій квартирі. Невже він наскільки мені не довіряв, що вирішив розповісти про це, коли ми уже третій рік у шлюбі?! Я не знаю, як після цього знову зможу почати довіряти чоловікові, адже квартира — це власне житло, до якого ми дуже довго прагнули, а він просто весь цей час його приховував.

Дійшло до того, що під час сварки він почав скидати все на свою матір й говорити, що вона порадила поки нічого не розказувати, а коли все буде добре, то зробити такий собі сюрприз. І, на його думку, це правильно, що весь цей час у нього був рахунок з додатковими коштами й квартира, а ми жили у моїх батьків, бо це була «перевірка» на те, чи все буде у нас добре.

Потім він взагалі мені сказав, що міг нічого й не казати, а просто зняти гроші з того рахунку й дати мені, сказавши, що це дала мама, а про квартиру я й далі нічого б не знала, але ж він вирішив бути зі мною чесним. Не знаю, на що він розраховував.

Вся моя сім‘я просто шокована його вчинком. Вони переконані, що про це потрібно говорити ще до весілля, і весь цей час ми мали б жити там, а потім могли б продати її й з їхньою допомогою побудувати власний будинок, але тепер вони перехотіли допомагати нам.

Після цього я попросила чоловіка повернутися жити до мами, бо мені потрібно було все обдумати, щоб не робити поспішних кроків. Весь цей час він мені телефонував й пропонував переїхати на ту квартиру, потім продати їй, або взагалі зробити все, щоб я забула про її існування, й у нас знову все було добре. Я нічого з цього чути не хочу. Мене відверто дратує, що чоловік не розуміє, що він втратив мою довіру, і я не знаю, як після цього ми можемо бути разом. Звідки я знаю, можливо, це ще не найбільший скелет у його шафі?!

Я ніколи й подумати не могла, що мій чоловік такий підлий. Але тепер розумію, що якщо квартира була дорожча йому за чесність та відкритість у стосунках, то хай з нею він і залишається. Я не хочу, щоб мене ставили нижче кількох квадратних метрів.

Недавно до нас навідувалася свекруха, говорила, що вона у всьому винна й просила пробачити синові, але ні я, ні мої батьки її слухати не хотіли. Ми буди ситі по горло їхнім приховуванням три роки. Терпіти далі це я не збираюсь.

Зараз ми вже місяць живемо окремо. Чоловік намагається щось виправити, але я не можу навчитися знову йому так швидко довіряти. Не знаю, чи є сенс продовжувати ці стосунки, чи краще подати на розлучення й почати стосунки з кимось чесним із чистого листа?