ЖИТТЯ

Спочатку був глyxий стук, а потім рoздалися кpuкu сина!

Я була на кухні, готувала щось, і в одну секунду мої ноги самі понесли мене туди. З кімнати уже вибігав чоловік з сином, який кpuчав на всю квартиру, а перший говорив щось про те, що він не хотів. Мені було не до його порожніх розмов, я схопила сина і закрилась з ним у кімнаті, сильно гpюkнyвши дверима та пpoхаючи чоловіка не турбувати нас.

Наступні 10 хвилин для мене буди справжньою каторгою. Я говорила з сином, гладила його, намагалась заспокоїти, обнімала і сама починала плакати.

Я не могла відпустити злість на чоловіка. Як? Як він міг допустити, щоб таке сталось? Я ж залишила сина на нього, просила стежити, щоб все було добре, а тут це….

Реклама

Син почав затихати, й щоб точно його заспокоїти, я дала йому молочка. На щастя, ми ще не закінчили курс грудного годування, і це дуже допомогло його втішити. Після того, як син поїв, то зовсім заспокоївся і заснув.

Я розуміла, що син всього лише впав з низького дивана, ніяких серйозних пошкоджень немає. Мабуть, плакав так лише тому, що сильно злякався. Але це не скасовувало того, що чоловік мав за ним дивитися кожну секунду, щоб не допустити цього. Злість у мені хотіла вийти назовні, і я вирушила до чоловіка.

dnepr.ua

Але, побачивши, як він сидить на кріслі, схиливши голову, ледь не плачучи, я усвідомила, що йому потрібні не докори, а підтримка. Він і так винуватить себе у тому, що сталось, йому самому потрібно було заспокоїтися.

Раптово до мене прийшло усвідомлення, що таке могло статися з кожним, навіть зі мною, тому що діти бувають надто активними, й кілька секунд неуважності можуть вартувати плачевного результату. Недавно сама ледь не допустила таке, бо відвернула увагу на розмову з мамою телефоном. Таке могло статися з кожним, тому бережіть не тільки дітей, а й сімейні стосунки й вчіться розуміти один одного та підтримувати.

Реклама

Також цiкаво:

Close