Спочатку хлопчик намагався їздити на скейті моєї доньки без дозволу, а потім підійшов до нашого імпровізованого столу та почав цyпuти їжу! У цей час його мама байдуже за цим спостерігала!

Нарешті надворі стало тепло, і нещодавно ми з чоловіком вирішили вибратися на шашлики з родиною. Ми поїхали до моїх батьків у село. Там добре: річка, гарна природа, та й не так далеко від міста. А ввечері можна в баньку. Загалом, прийняли рішення та поїхали на всі вихідні.

У суботу ми приїхали до батьків рано. Трохи відпочили, а потім почали збиратися. Шашлик ми приготували ще звечора, тому просто нарізали овочів, зробили бутерброди, приготували картоплю, щоб запекти її з овочами на решітці. Близько 15 години ми вже були на місці.

Ми займалися шашликом, поки бабуся з онучкою гралися. Вони спочатку бігали, адже моя мама ще досить молода та активна, потім вивчали всі рослини, які встигли розквітнути або зазеленіти. Потім мама приєдналася до нас, сіла відпочивати, а донька пішла кататися на скейті на доріжці поряд з річкою.

Донька незабаром теж втомилася, тож приєдналася до бабусі. Вони собі читали, а ми вже почали накривати на стіл. Тут з’явилася молода матуся з сином років чотирьох. Донька кинула скейт на доріжці, а хлопець відразу ним зацікавився. Донька крикнула, що то її скейт, і щоб він його не чіпав.

Та хлопець не зважав на те, що йому кажуть. Він і далі вивчав скейт, а потім декілька разів спробував кататися. У нього не вийшло. Донька підійшла до хлопчика. Вона сказала, що він ще досить малий для цього скейту, і щоб був обережний, бо може впасти.

Хлопець знову нічого не відповів і діяв так, наче до нього ніхто й не звертався. Він пробував знову й знову, доки не впав. Хлопець навіть на це не зважив, проте покинув скейт доньки й побіг собі далі. Донька забрала скейт і приєдналася до нас. Увесь цей час молода матуся сиділа в телефоні, і навіть не поглянула на сина, коли той упав.

Ми поки накрили на стіл і сіли їсти. Тут же до нас підбіг хлопчик. Я помітила, що одягнутий він недбало. Одяг на нього був брудним, як і його обличчя, а руки такими, начебто він у землі копирсався й не мив їх декілька днів! Хлопець почав цупити їжу з нашого імпровізованого столу – узяв шматок м’яса, а потім поліз до печива! І все б нічого, але він навіть не запитав чи ще щось, а його мама просто стояла собі поодаль та дивилася в телефон!

Мені не шкода було продуктів, але кому сподобається, коли в його тарілку лізуть немитими руками незнайомці! Я не витримала й просто за руку повела хлопця до його мами. Я попросила її краще наглядати за дитиною. Вона ж зміряла мене погордливим поглядом та, ні слова не сказавши, принизливо пирхнула, взяла сина за руку й пішла!

Чесно кажучи, я не розумію таких мама. Невже складно доглядати за дітьми та слідкувати за ними під час прогулянки? Чи телефон – важливіший?