Спочатку мама змусила мене р0злучитися з чоловіком, а тепер носом вертить!

– Це нормально для мами? Що вона тоді за мама така? Спочатку говорила, що рятує мене, коли змушувала р0злучитися, мов не хоче, щоб її донька таке терпіла, обіцяла допомагати! А тепер носом від мене крутить, не хоче допомогти, говорить, що у такому віці сама маю розв’язувати свої пр0блеми.

Тані 26 років, 5 років тому вона одружилась. Мама дуже раділа за доньку, адже наречений був з багатої родини, виконував всі її забаганки, а через рік у них народилась Оленка.

До цього Таня жила з мамою у її трикімнатній квартирі. Тата не стало, ще коли дівчинка була зовсім юною, спився і нічого після себе не залишив.

Після народження доньки Таніне сімейне життя пішло шкереберть. Виявилось, що її Саша не був готовий стати татом, він лише вимагав від неї всього ідеального, а сам нічим не хотів допомагати. Його зовсім не турбувало, як дружина втомлюється, доглядаючи за донькою.

– Донька була плаксивою з народження, мало спала, часто хворіла, тому у мене йшло дуже багато часу на неї, а коли вона й засинала, то мусила бігати готувати чоловікові вечерю та прибирати у домі. На мамину допомогу я могла розраховувати лише на вихідних, а свекри й зовсім не хотіли допомогти з онукою, лише на свята могли з нею погратися, – ділиться Таня і ледь не плаче.

З часом Таня і Саша сварилися все частіше і не могли знайти компроміс. Доходило до того, що чоловік відправлявся ночувати до батьків, але чи дійсно правда, що до батьків – досі залишається загадкою.

– Одного разу мама стала свідком нашого скандалу і почала наговорювати мене проти чоловіка, мов він вам лише гроші дає, а користі з нього ніякої, вже краще б я дома жила, то вона хоча б допомагала. Ми з нею довго розмовляли про це, і вона сказала, що батьківський дім завжди відкритий для мене і за онучку я можу не переживати, допоможе її на ноги поставити.

Перші пів року дівчина лише обдумувала слова мами, але розуміла, що нічого так і не змінюється. Відчувши підтримку мами, вона таки подала на розлучення.

– Перший час все дійсно було добре. Мама допомагала мені з онучкою і матеріально, і фізично. Чоловік мій платив аліменти справно, але оскільки нараховувалися вони з офіційної зарплати, то були лише якісь копійки, на які нам би було дуже складно вижити. Свекрів їх онука не сильно цікавила, вони навіть на її день народження не приїхали, відправили подарунок кур’єром.

Звісно, Таня відчувала вдячність мамі за таку допомогу та підтримку, тому допомагала все робити по дому, мама приходила і лише могла з онукою погратися. Тільки доньку прийняли у дитячий садок, Таня відправилась на роботу, проте їй доводилось постійно працювати або пів зміни, або брати лікарняні. Все це відбувало через те, що Оленка не могла адаптуватися до дитячого садочку. Звісно, це і негативно впливало на розмір зарплати жінки, яка і так була жартівливо низька.

Тані залишалось лише чекати, коли донька зможе звикнути до дитячого садочку, але тут проблеми виникнули, звідки їх не чекали.

Її мама оголосила, що збирається одружитися, якийсь колега зробив їй пропозицію. Звісно ж, вони відразу почали обговорювати, як тепер житимуть. Виявилось, що мама уже давно все вирішила. Тані потрібно звільнити квартиру, орендувати собі якесь інше житло. З новим чоловіком вони прийняли рішення жити в неї, а донька та онука лише їм заважатимуть.

Таня стала перед важким вибором. На квартиру вона претендувати не могла, бо вона належала лише мамі. Повернутися до чоловіка, чи просити у нього допомоги – також, у нього вже з’явилась нова дівчина, і вони чекають поповнення. Орендувати квартиру? Та з її доходами вони зможуть собі дозволити лише оренду якоїсь поганої кімнати у гуртожитку.

– Це ж вона мене змусила розлучитися, так обіцяла, що допомагатиме, а потім, коли знайшла собі чоловіка, то покинула і навіть не вибачилась! – ділилась з гіркотою Таня.

На вашу думку, хто не правий у даній ситуації? Мама, яка прогнала доньку, чи Таня, яка мала б вже почати самостійно жити?