ЖИТТЯ

Спочатку просили внуків, а тепер не хочуть допомагати!

Моєму першому синові вже два роки й кілька місяців тому я дізналась, що вагітна вдруге. Скажу вам чесно, що перші мої думки були зовсім нерадісними. А вся проблема у тому, що ми з чоловіком тягнемо все на своїх плечах й живемо в однокімнатній квартирі, у якій ледь вистачає місця для трьох. Моїм же батькам пощастило набагато більше, вони двоє живуть у великій трикімнатній квартирі у центрі, а коли ми одружувалися, то подарували нам маленьку однокімнатну на краю міста.

Я намагалась у них попрохати помінятися з нами квартирою. Навіщо їм така велика квартира для двох – загадка. Коли я почала просити у них хоча б віддати нам дачу, то вони лише посміялися з мене, мов якщо хочете краще жити, то працюйте. Я й не сперечаюсь, що ми маємо самостійно вкладатися у наш добробут, але ж не можу я з дворічною дитиною вагітна ходити на роботу!

Наша дача цілком пристосована для хорошого життя там, тому я не можу зрозуміти, чому батьки не хочуть там жити, або чому не хочуть віддати її нам. Я навіть наводила цілком розумні аргументи, що свіже повітря й тиша пішла б двом людям похилого віку на користь, але вони цього й чути не хочуть.

Реклама

Мій чоловік вирішив діяти інакше й окрім квартири запропонував їм нашу машину, але й тут вони лише носом повертіли.

velvet.by

Свекруха ще гірше моїх батьків. Синові на весілля дзуськи подарувала. А свою трикімнатну обміняла на дві маленькі однокімнатні, щоб одну доньці віддати, та й загалом вона нам не допомагає.

Так всі внуків просили й говорили, що допоможуть, а коли до справи дійшло, то все повинні робити м з чоловіком, не маємо на кого покластися.

Реклама

Також цiкаво:

Close