Якби мій чоловік у ту ніч не зупинився біля смітників, маля б так і 3@мep3л0 або щось із ним сталося. Аж лячн0 про такі речі думати

Мій чоловік працює гінекологом у пологовому будинку. Це була ніч і його викликали терміново на прийняття пологів.

У ту ніч я себе погано почувала – у голові крутилося. Я теж була вагітною. Мій термін вже вийшов, а маля ніяк не могло появитися на світ. Я дуже боялася, щоб води не відійшли саме тоді, коли чоловік на роботі.

Я лягла, щоб трошки заспокоїтися. Й непомітно задрімала. Через дві години повернувся чоловік. Підійшов до мене й сказав, щоб я прокинулася. В домі було чутно плач новонародженого малюка.
Я вже подумала, що я народила, чи це галюцинації.

Чоловік сказав, як повертався з роботи додому, проїжджав смітники. Побачив, як щось ворушиться у ящику. Зупинив машину й пішов дивитися. А там хтось залишив напризволяще маля. Він його забрав й привіз до нас. На вулиці мороз. Яка безсовісна мати могла так вчинити?

Це був хлопчик. Я запропонувала чоловікові не телефонувати у поліцію, а залишити це маля у нас. В той момент у мене якраз відійшли води.

Чоловік мере оглянув, і зрозумів, що їхати у пологовий будинок вже надто пізно. Прийдеться приймати пологи вдома. За декілька хвилин я успішно народила дівчинку.
Ми викликали швидку. Але так, як мій чоловік дитячий лікар, він сказав, що жінка народила двох малят. Начебто, УЗД було хибним, бо у неї двійня.

Хлопчика ніхто так і не шукав. Він міг все життя прожити в інтернаті, а так у нього буде справжня сім’я.

Дівчинку ми назвали – Надія, а хлопчика – Богдан. Це ім’я йому найбільше личить, адже трактується, як Богом даний.
Якби мій чоловік у ту ніч не зупинився біля смітників, маля б так і замерзло або щось із ним сталося. Аж лячно про такі речі думати…

Ось так, я стала мамою двох малят одночасно.