Сталось так, що мої батьки прийняли рішення подати на мене у суд

Народилась я у Росії, але нічого про неї не пам’ятаю, бо вже у 3 роки була відправлена до бабусі на виховання в Україну. Моїх батьків я практично не бачила, хіба на фотолистівках, що вони інколи надсилали, бо буди надто зайняті будуванням своєї творчої кар’єри (вони двоє виступають у відомому хорі).

Я з дитинства розуміла, що була лише перешкодою для своїх батьків у досягненні цілей, тому коли вони прийняли таке рішення, я все зрозуміла, хоч і була малою.

Роль батьків все моє усвідомлене життя грала для мене бабуся, бо батьки були більше схожими на далеких родичів, що інколи приїжджають та привозять гостинці з чужоземних країв. Інколи я взагалі забувала про їхнє існування.

З часом та за наполяганням бабусі я вступала у медичний університет на державне! Хоча й навчання там було важке, та я все одно знайшла час на особисті стосунки. Ми навчалися в одному університеті, й він був на рік старше. Одружилися ми відразу після мого випускного й, не довго думаючи, прийняли рішення відкрити приватний сімейний кабінет стоматології (ми двоє вчилися за цією спеціальністю). Хоча й не відразу, але через рік чи два ми почали дуже добре заробляти.

І що ви думаєте сталось, коли ми з чоловіком стали нарешті нормально заробляти? Правильно, у моєму житті знову з’явилися «батьки». Спочатку вони намагалися просто подружитися зі мною та влитися у моє життя, але коли зрозуміли, що я цього не хочу, то почали давити на жалість, мов їм жити не має на що, хор їхній збанкрутився і так далі. На мене це також ніяк не діяло, тоді вони сказали, що я їм винна й повинна сплачувати аліменти. Після цього я взагалі збожеволіла від злості. За що я їм винна? За те, що до трьох років постежили за мною, а далі мов собаку передали далі? Чи за те, що ніколи не давали мені потрібної любові та ласки?

Пам’ятаю, після смерті бабусі, а це було на другому курсі, я вчилась самостійно заробляти та виживати, а це я ще навчалась у медичному! І щось тоді вони не пригадували, що мають допомогти своїй донечці!