Старенька свекруха, лише проживши у нас рік, показала всім своє справжнє обличчя

Рік тому ми з чоловіком прийняли рішення забрати свекруху до себе, бо стало страшно за її життя. Здоров‘я у неї зовсім нiкyдuшнє, тому залишати її саму у великому сільському будинку далеко від цивілізації було страшно.

А останні тижні вона сама не своя була, розповідала якісь дивні історії про те, що їй чуються голоси та по будинку хтось ходить. Ми з чоловіком розуміли, що це може від старості чи постійного страху самотності, тому заспокоювали її, як могли. Переговорили з лікарями, й вони нам порадили забрати її до себе на певний вас і, можливо, й назавжди. Так ми й зробили.

Звісно, чоловік запитав, чи я не буду проти переїзду його мами, і я погодилась. Мені дуже не хотілось цього, та я люблю свого чоловіка і поважаю його маму, тому відмовити не могла.

До цього моменту ми з нею спілкувалися лише на свята, і я була переконана, що вона адекватна й добра жінка, яка ніколи не лізтиме у чужі справи. Але, на жаль, це було лише першим хибним враженням.

Перші кілька місяців у нас дійсно буди чудові стосунки, я навіть не сміла скаржитися на життя зі свекрухою, але минуло пів року, й вона почала приживитися і показувати своє справжнє обличчя. Тепер у нас щодня у квартирі були скандали, хоча раніше тут ніхто й голос не смів підвищити. Зазвичай, причини для сварок були дуже дріб‘язковими, але свекруха це все так повертала, ніби це могло стати кінцем світу.

Спочатку я намагалась з нею нормально розмовляти, пробувати щось пояснити, та потім вона навмисно мене провокувала на якісь погані слова, які розповідала потім чоловікові, виставляючи мене у поганому світлі, а я й заперечити не могла, бо це я дійсно говорила, хоч і в іншому контексті.

Перший час я просто опускала голову й слухала від них докори, а потім почала помічати, що мій чоловік змінив своє ставлення до мене і зрозуміла, що прийшов час до жіночих хитрощів, бо я не дам просто так зруйнувати свою сім‘ю.

Я вирішила, що свекрусі тепер буду відповідати коротко і ясно, щоб вона просто не змогла там знайти ще якийсь сенс і щось перекрутити. Більше часу проводила на роботі, або за своїми справами, щоб скоротити час спілкування з нею до мінімуму.

І в один момент вона усвідомила, що так більше нічого не вийде, тому почала влаштовувати цілі сцени чоловікові, де були й сльози й крики й все на світі. Звісно, головним винуватцем була я. На всі її докори я знаходила коротку й лаконічну відповідь, тому через пару істерик чоловік зрозумів, що відбувається насправді й перейшов на мій бік.

Після того, як чоловік перейшов на мій бік, то свекруха стала справжнім ангелом. Мене це навіть трохи лякає, тому що не знає, чого очікувати від неї далі. Свою тактику я змінювати не збираюсь, її це дратує, а це означає, що я дію правильно.

Хоч зараз і скандалів немає, але у моїй голові ніяк не вкладається, чому вона так вчиняє? Невже у її розумінні нормально руйнувати сім‘ю сина, яка прийняла тебе й доглядає? Можливо, якби мені додали трохи сміливості та стервозності, то свекруха уже буда б у себе вдома.

Не подобається мені, що я постійно маю думати, що говорю, тільки тому, що мої слова перекручують і надають йому другого значення.

Що ви думаєте про таких свекрух?