Старенький сидів біля входу у супермаркет та прохав мил0стиню. Щодня на тому ж місці, але люди просто проходили повз нього. Менш байдужі кидали якісь копійки, а деякі навіть купували щось з продуктів. Після чого дідусь ледь міг стримати сль0зи

Він часто думав про те, що не хотів для себе такого життя, але у нього не було вибору…

З кожним днем надворі ставало все холодніше, але дідусь не припиняв приходити до супермаркету, хоч і з кожним разом одягався тепліше. Завжди намагався виглядати доглянуто. Його син працював цілий день, щоб дружина та двоє діток нічого не потребували. Невістка теж ніколи не сиділа без діла. На пів дня йшла на роботу, а, повертаючись додому, прибирала та готувала для всіх їсти, а потім і діти поверталися зі школи, тому вона за ними приглядала. Старенький всю пенсію віддавав синові, мов оплачував проживання з ними. Невістка знала це й завжди старалась для дідуся, купувала йому одяг, взуття, щоб він теж нічого не потребував.

Усе життя старенький присвятив сім’ї. Його дружина часто хворіла, тому не працювала, він старався відразу за двох, щоб сина на ноги поставити. А коли її не стало, то ще більше працював, щоб не почуватися самотнім. Згодом він почав допомагати невістці з онуками та син запропонував йому переїхати до них жити.

Вийшовши на пенсію, дідусь відчував себе безкорисним, а для нього це було найгірше. Тому він вигадав, що буде просити допомоги у людей під супермаркетом.

Згодом невістка побачила старого там і неабияк плакала. Коли він пояснив, чому так робить, то вона домовилась з ним, що відтепер він забиратиме дітей зі школи та годуватиме їх обідом, тоді вона зможе працювати довше, і він відчуватиме себе корисним.

Що ви відчули, якби побачили, як ваша рідна людина просить милостиню?