Старший брат вимaraє, щоб я віддала йому свою кімнату, бо вона більша й світліша, а їм з дружиною та дитиною нaбридлo тіснитися в маленькій! Але я не поступлюся!

Мені 17 років. Я вже закінчую перший курс університету. Живу я з батьками та старшим братом. Він уже має й власну родину – дружину та доньку 3 років. Брат поки що не може знайти гарну високооплачувану роботу, тому від батьків не з’їжджає. Але сім’я в нас дружня, і кoнфлiктiв між нами не було, до недавнього часу…

Брат мій старший за мене майже на 10 років. Зараз йому 26, його дружині, Аллі, 25 років. Вони одружилися, ще як Алла закінчувала п’ятий курс університету. Братова дружина вже була вагітна, тож працював лише він, і його зарплатні не вистачило б, щоб забезпечувати себе, дружину та дитину, ще й квартиру винаймати, тож батьки запропонували, щоб вони жили з нами.

У батьків трикімнатна квартира, тож у нас майже нічого не змінилося, тільки брат тепер жив у своїй кімнаті не сам, а з дружиною, а потім ще й з маленькою Олею. Племінницю я просто обожнюю. Вона дуже гарна дівчинка, вихована й дуже спокійна. Я часто залишаюся з нею або ходжу гуляти, але мені це тільки в радість.

Тиждень тому до мене прийшов брат. Він сказав, що в нього до мене серйозна розмова. Я чомусь відразу подумала, що зараз ми будемо сваритися, адже відчула недобру ауру.

Брат почав здалека. Казав, що їм утрьох в одній кімнаті дуже затісно. Й ось Оленька зростає, їй треба все більше місця для іграшок та ігор, та й час уже вчити її рахувати, писати палички, може, букви. Алла хоче вже розпочати, щоб Оля в школі не пасла задніх. А їхня ж кімната не просто тісна, а ще й темна. Там є балкон, але сторона несонячна, тож від нього мало світла.

І так слово за слово, брат нарешті перейшов до справи. Він сказав, що я маю помінятися з ним кімнатами. Моя ж світліша та більша! Але я була категорично проти!

Брат мій курить, тому я точно знала, що він буде бігати на балкон кожної години, а може ще й вночі. Алла вивішує там одяг, бо на іншому балконі не вистачає місця, а прати дитині потрібно речі щодня. Тож я не хотіла жити в «прохідному дворі». Крім того, я вже давно облаштувала свою кімнату «під себе», а це довелося б робити все заново. Ні. Та й мені дуже подобалася моя кімната.

Брат, звичайно, був ображений через мою відповідь. Він вийшов з кімнати обуреним, а потім до вихідних майже не розмовляв зі мною.

На вихідні батьки поїхали на дачу, Алла пішла з Олею гуляти надвір. А брат знову прийшов до мене. Спочатку він повторив своє прохання, а коли я знову відмовилася почав на мене кричати. Він казав, що від мене й так у домі ніякої користі (те, що я допомагала готувати на всю родину й прибирала ванну, кухню та коридор щотижня, напевно, на братову думку, нічого не означало), що мене утримують батьки та він сам (хоча в нього була не така й велика зарплата), і тому я маю його слухатися!

Я не витримала й теж висказала братові свою думку. Я відмітила, що навіть неповнолітня ще, тож батьки й мають мене утримувати, я ще навчаюся, на відміну від нього. І якщо він неспроможний нормально заробляти, щоб винаймати квартиру для своєї сім’ю, то я в цьому невинна.

З того часу брат не розмовляє ні зі мною, ні з батьками, адже вони підтримали мене, хоча й зауважили, що мені не потрібно було розмовляти з братом у такому тоні. І я вважаю, що вчинила правильно.