Старший син виставив нас за двері!

Не так давно ми з чоловіком перебралися у невеличке село. Через красиву природу навколо до нас нерідко навідуються наші друзі зі столиці, де ми колись жили, та старший син. Зазвичай, у нас для них є два варіанти ночівлі: на веранді (влітку), бо там тепла прохолода та свіжість, і на горищі (взимку), бо там тепло.

У молодості ми й самі полюбляли відпочивати у раніше названих місцях, але вік дає про себе знати, тому тепер надаємо перевагу виключно спальні.

З цього дому ми вже випустили двох орлів, наших синів. Молодший, Саша, часто нас відвідує, бо сам живе неподалік від нас, а от старший, Коля, живе у столиці. Там він розбудував власну справу, став дуже зайнятий масою всіх турбот, що приносять за собою великі гроші, тому навідувався до нас кілька разів на рік.

І ці кілька разів були для нас щирим щастям, як і для сина, проте невістку та внучку ми бачили значно рідше, бо їм обом було «нудно» у селі. Син намагався знайти їм ясніше виправдання, але ми й так все розуміли, тому до приїзду всієї родини готувалися особливо ретельно. Але після проведених канікул у нас вона голосно сказала мамі: «Краще б ти мене в аквапарк звозила!».

Якось так вийшло, що все ми не мали часу подивитися, як там син влаштувався у столиці, тому вирішили, що немає сенсу відтягувати. Зателефонували сину й невістці повідомили, що хочемо до них у гості на кілька днів. Вони нам відповіли, що тільки раді будуть й уже чекають нас.

Ми приїхали, довго роздавали гостинці, розмовляли та вечеряли, а потім невістка нам повідомила, що у них немає спального місця для нас, тому син відвезе нас до готелю. Звичайно, ми могли б це зрозуміти, та до найближчого готелю було пів години їзди, і це нас добре вимучило.

Найдивніше, що ми повторювали невістці, що радо з чоловіком поспимо й на підлозі, й не таке бачили. Але невістка суворо стала на своєму, що вона спеціально вибирала готель та номер і орендувала нам його, щоб ми жили з комфортом. Нам це не дуже сподобалось, але ми вирішили не сваритися. Схоже, мій син теж не звик сперечатися з дружиною, бо було видно, що ця ідея йому не дуже подобається, але він і словом не обмовився.

Після того, як ми прокинулися та помилися, то вияснилось, що у нас був неоплачений сніданок, а ціни тут були жахливо високими, тому ми вирішили, що краще відразу їхати на сніданок до сина. Власне, ми поснідали, трохи погомоніли й нас знову відвезли до готелю.

Після цього ми з ними ще повечеряли, й син нас хотів відвезти до готелю, але ми попросили завезти нас до залізничного вокзалу, щоб більше не думати про все, що відбувається.

Приїхавши додому, я багато плакала та постійно пила заспокійливі, бо не могла зрозуміти, чому до нас так ставиться сім’я сина. Свідками моїх сліз став менший син. Чоловік йому пояснив, що сталось і той, недовго думаючи, зателефонував брату, щоб вияснити стосунки.

Вони між собою сильно посварилися й тепер зовсім не говорять і наші дзвінки вся його сім’я ігнорує, хоча то ми б мали ображатися за таку «зустріч» рідних людей.

Багато хто говорить мені, що ми з чоловіком два дурні, які не оцінили, як невістка та син для нас старалися, але я й не хочу, щоб нас хтось зрозумів. Лише бажаю, щоб наші з сином та внучкою стосунки відновилися, і знову побачити їх у гостях!