Статус дружини в цивільному шлюбі дуже сумнівний

Дуже часто чоловік із жінкою домовляються жити разом, мають інтимні відносини, спільний побут. Все це вони завуальовано називають шлюбом, але «цивільним». Звичайно, що для жінки «співмешканка» звучить образливо, тим більше, що дуже хочеться називатися «дружиною». Живучи з чоловіком без реєстрації, вона повинна розуміти, що назвати її можна будь-як, але не дружиною.

Звідки ж взялася така термінологія? Звичайно, що жінці дуже хочеться мати поряд надійного чоловіка. Оскільки більшість мужчин не здатні брати на себе відповідальність, вони пропонують такі дивні стосунки, в яких ніхто нікому нічого не винен, ще й прикривають це оригінальною назвою – «цивільний шлюб».

Звичайно, жінку до кінця така ситуація мало коли влаштовує, але що залишається робити, якщо офіційної пропозиції так ніхто і не робить? Більшість представниць прекрасної статі переконані, що «цивільний шлюб» – це свідчення того, що офіційна реєстрація в РАЦСі не за горами, хоча цього їм ніхто не обіцяє.

Рано чи пізно така ситуація починає напружувати жінку, з’являються претензії, сварки. Навіть в таких умовах чоловікам вдається викрутитися такими фразами: «для чого той штамп, адже ми й так сім’я», «зараз не той час», «у нас тимчасова скрута з грошима». Жінки часто ведуться на такі переконання, особливо, якщо вони підкріплені щедрими компліментами.

Самому ж чоловікові дуже зручні ці стосунки. РАЦС може зачекати, а кухарку, співбесідника, прибиральницю і коханку в одній особі він уже має без зайвих формальностей. Це дуже зручно, отримувати все необхідне без необхідності відповідати за цю жінку.

Як правило, сварки або інші негаразди в сім’ї супроводжуються гарячими заявами, типу: «мене біля тебе нічого не тримає» або «ти для мене ніхто». Чоловік завжди в виграшу від «цивільного шлюбу». Він може в будь-який момент піти без пояснень, бо ви не маєте по відношенню один до одного навіть елементарних юридичних зобов’язань.

Яскравим прикладом може бути випадок із життя моєї подруги Оксани. Живучи в «цивільному шлюбі» з одним чоловіком, вона потрапила в неприємну ситуацію. Її обранець вирішив взяти іпотеку на житло. Добре, що Оксана була юридично підкована і розуміла, що їй доведеться на свою зарплатню тягти їхні спільні побутові потреби, а він буде виплачувати кредит за квартиру, на яку вона навіть не зможе претендувати у випадку розставання. Адже не відомо, чи її візьмуть заміж, чи ні. Вона поставила ультиматум, що або офіційний шлюб, або вона відмовляється брати участь у цій афері. Звичайно, Оксана зустріла спротив, але вона була невблаганна. І, о, диво! Уже через місяць почула пропозицію руки та серця. Вони одружилися і вже потім взяли кредит на житло разом. Вважаю, що таке рішення більш справедливе для жінки.

А деякі ж наївні вірять в обіцянки та продовжують прислужувати мужчині у всіх його потребах в надії на офіційний шлюб. Звичайно, що квартира, яка куплена чоловіком в кредит, в такому випадку буде належати тільки йому. Документи – сувора штука. Така формальність, як штамп у паспорті про реєстрацію шлюбу може зіграти з жінкою злий жарт.

Ще однією дивиною такого союзу є ведення спільного бюджету. Та добре, коли гроші витрачаються рівномірно на кожного члена так званої «сім’ї». А плани народжувати спільних дітей – це взагалі безвідповідально. Ось чому в наш час так багато матерів-одиначок. Відмовляючись від офіційних відносин, чоловік показує, що не готовий брати відповідальність за сім’ю і жінку, а тут ще й дитина.

Зустрічаються і такі панянки, що стверджують, ніби, самі не хочуть заміж, їх все влаштовує, та й усі ж так зараз живуть. А що їм ще говорити, якщо їх не кличуть у РАЦС? Ситуації бувають різні, але в переважній більшості жінка погоджується на такий союз через страх залишитися самій. Звичайно, це самообман. Не старайтеся виправдати чиїсь вчинки. Вони говорять самі за себе.

Штамп у паспорті – це не страшний звір, щоб його боятися. Чоловік ж не боїться оформляти інші документи, наприклад, заміну водійського посвідчення, отримання лікарняного листка. А штамп про шлюб  – це така ж формальність, але більш важлива для нього. Досить вірити в пусті обіцянки й відмовки. Якщо чоловік дійсно має серйозні наміри, то не запропонує робити якісь спроби сімейного життя у «цивільному шлюбі». Якщо він не пропонує іти в РАЦС, значить це для нього не важливо, а краще сказати не потрібно. Його й так все влаштовує.

Звичайно, що є і виключення, коли подружня пара проживає разом все життя без штампа в паспорті. Але це швидше виключення.

Багато жінок тільки років у 40 розуміють, що молодість витрачена на мужчину, який так і не забажав стати їй справжньою опорою. Тоді вони починають пред’являти претензії й ставити умови: РАЦС або розставання. 40 років – ще не кінець життя. Є всі шанси зустріти гідну людину. Все ж таки я наполягаю на тому, що жінка в «цивільному шлюбі» – не дружина. А ви згідні зі мною?