У мене є четверо дітей. Усі хлопчики. У пологовому будинку, як бачите, я бувала часто, тож бачила багато історій. Але одна запам’яталася мені на все життя.
Були то далекі вісімдесяті роки минулого століття. Я тоді була вагітна четвертою дитиною. Апарати ультразвукового дослідження тоді ще бажали кращого, адже могли показати, що народиться хлопчик, а вийде – дівчинка. Так сталося і в мене, і в сусідки по палаті.
Ми з чоловіком тоді були одружені вже 10 років, за які встигли народити трьох дітей – двох хлопців-близнюків, а потім ще одного сина. Звичайно, ми дуже хотіли донечку, і УЗД показало нам, що в нас нарешті народить довгоочікувана Марійка. Та все вийшло не так.
Я народила знову… чудового повністю здорового хлопчика. Наступного дня в мене з’явилася сусідка по палаті. Вона була дуже пригнічена й увесь час плакала. Коли медсестра принесла нам дітей, щоб ми їх нагодували, то моя сусідка попросила папір та ручку та почала писати відмову!
Коли медсестри та лікарі побачили, що вона робить, то почали відмовляти. А вона все кричала, що хоче хлопчика, без нього їй чоловік додому зaбopoнив повертатися! Щоб не робили чи говорили медсестри, все було марно.
А тоді й я підключилася. Розповіла про свою ситуацію – з чотирма хлопчиками. Сказала, що чоловік все одного любить її, щоб вона ні про що не хвилювалася та займалася дитиною. Як не дивно, мої вмовляння подіяли, особливо після того, як я пожартувала про те, що ми завжди можемо помінятися дітьми.
Персонал пологового будинку аж розцвів. До нас і так ставилися добре до того, а після ми стали справжніми «зірками» всього пологового будинку. А коли прийшов чоловік вже моєї подруги, то ми разом з медсестрами провели роз’яснювальну бесіду.
І я думаю, а чи зараз всі такі привітні в пологовому чи є люди, які справді вболівають за свою справу? Чи все ж таки мені здається, що раніше медсестри були більш людяні, щирі та ставилися до дітей та породіль зі справжнім теплом та турботою?
