Моя бабуся Клава, яка жила у селі, рік тому п0мерла. У спадок мені від неї дісталася велика хата і широке подвір’я. Квартира у нас є. Та хату я продавати не хотіла – скільки щасливих моментів дитинства провела я тут! Вирішила, що буде дача, на яку ми будемо приїздити відпочивати з дітками.
В один із літніх вихідних ми нарешті вибралися у село. Взяли з чоловіком відпустку, бо роботи тут було багато. Чоловік викосив бур’яни. Я почала облагороджувати квітники, які колись садила бабуся. Навели порядок у хаті.
На межі з сусідським подвір’ям ми вирішили зробити власноруч басейн, щоб діти могли купатися. Порадилася з сусідкою Галкою: у неї теж діти, можливо, зробимо басейн спільно. Але вона відмовилася.
Коли наш басейн був готовий, прийшла Галка і запитала, чи можна, щоб її діти теж купалися тут. Я їй відповіла:
– Ти ж наче не хотіла з нами басейн робити. Говорила, що твої діти купатися не будуть.
Сусідка розгнівалася й почала обзивати мене й чоловіка. Сварка набирала обертів. Я намагалася її заспокоїти, та Галка підбігла до мене й схопила за волосся. Чоловік мій ледве відтяг цю навіжену від мене.
Ми пішли до хати. А через годину побачили, як Галка накидає у наш басейн землю. І саме тоді біля нашого подвір’я зупинилася поліцейська машина. Дільничого викликала баба Палажка, що жила у будинку напроти, коли за вікном спостерігала за нашим конфліктом.
Поліцейські змусили недобру сусідку очистити наш басейн і виписали штраф. Отак її було покарано. Думаю, вона більше не буде провокувати сварки.
