ЖИТТЯ

Сусіди картали Софію, що вона вигнала хворобливого батька з дому, а коли вона почала голосити, то й збіглися, поглянути, що ж у неї там сталось

Софія не могла повірити власним очам і від цього кричала. Все село збіглось подивитися, що ж там у неї сталось. А вона тримала документ, який завіряв, що батько залишив їй все своє майно, і голосно кричала, але щось змінювати було пізно, уже рік минув, як його не було у живих.

Софійці було десять років, коли мама прийшла до неї й повідомила, що тато тепер буде жити з іншою сім’єю, але він від цього не любить її менше, вона все ще його принцеса. Маленьке дівча не вірило мамі, якби він її любив, то не покинув би, не залишив би.

З 6 років тато її частенько їздив на заробітки, хотів, щоб дві його принцеси мали все найкраще, от і допоміг їм відбудувати будинок та все до нього купити. А одного разу тато не повернувся з заробітків, надіслав мамі якогось листа, над яким вона довго плакала і лише промовляла: «Ми ж з тобою сильні, донечко, і без нього впораємось!».

Реклама

Софійці було нестерпно жити з думкою, що тато їх покинув заради іншої сім’ї, проте час йшов і рани потроху затягувалися. Дівчинка виросла, й сама незабаром одружилась, а мама вирішила відправитися на заробітки, щоб допомогти дітям влаштуватися у житті й підготуватися до народження онуків.

verge.zp.ua

З моменту, як прийшов той злощасний лист, минуло вже більш як 20 років, і ось на порозі її будинку знову з’явився батько. Вона відразу його впізнала, мов до цього бачила ледь не щодня.

– Тобі нічого тут робити, йди геть, не хочу я тебе бачити, а мами вдома не має. Повертайся до тієї сім’ї, яку годував та любив всі ці роки. Ти нам давно став ніким! – випалила донька при першій зустрічі з батьком.

Той лише промовив: «Вибач, якщо зможеш! І я тебе вибачу…» і пішов десь далеко. Всі сусіди, що випадково стали свідками цієї картини, почали картати дівчину, чому ж вона так до рідного батька поставилась, могла б хоч поговорити й відпочити запропонувати, видно ж, що він хворобливий якийсь.

Дівчина все головою вертіла, була впевнена, що правильно вчинила. І коли тітка зателефонувала й повідомила, що батько помирає, щось у її серці затремтіло, вимагало негайно летіти туди, до нього, але вона це у собі придушила, була впевнена, що не заслужив він її пробачення. А потім лише один раз поїхала з ним попрощатися й проронила кілька слів, мов і не знала його майже.

І от минув рік, і до її будинку прийшов лист, який повідомляв, що за заповітом батько залишив їй всі свої збереження – дачу біля моря, недороге авто і велику двокімнатну квартиру у сусідній країні.

Був ще один лист – від тітки, у якому вона зізналась, що все це батько робив для Софії та її майбутніх дітей, не було у нього ніколи жінки іншої, а тепер повернувся, бо прихворів, хотів їх всіх туди відвезти, щоб щасливо провести останні місяці життя, але так і не зміг. У тому ж листі вона повідомила, що батько й досі не зрадив ні її, ні її маму, а “покинув” їх лише через те, що її мати більше не бажала його бачити, вигадала собі якісь там зради й нову жінку та сказала, щоб він більше і не повертався.

Реклама

Також цiкаво:

Close