Наша сімейне життя з чоловіком гreь не cпокійне, навіть бypхливе. Ми часто cваpuмося, poзходимося та сходимося. Хоча нашому подружжю от-от буде п’ятнадцять років. У нас є дочка, Настя, їй вже десять років. Мабуть, це єдина причина, чому ми з чоловіком ще досі разом.
Проте дана розповідь буде не про наші стосунки з чоловіком, а про мою свекруху. Я переконана, що вона не любить мою доньку, оскільки навіть з днем народження не вітає. Мабуть, таке ставлення до внучки тільки тому, що в нас із її сином нестабільні стосунки. Не знаю, чи нормально, коли наші стосунки впливають на любов бабусі до її внучки. Вас цікавить, чого я так думаю, з чого я це взяла? Усе просто: коли ми з чоловіком посварені, то вона дуже часто телефонує та питає, чи помирилися чи досі ще у сварці. А ще помітила, що свекруха постійно налаштовує мене проти її сина, а його – проти мене, аби тільки ми не помирилися.
Вона має двох синів, мій чоловік – старший. Менший син живе у тому ж самому місті, що й свекруха. Своїх інших внуків, вона любить значно більше, постійно балує їх різними подарунками, солодощами, одяг купує, а для улюбленого синочка та невістки дає час від часу гроші. А мою Настю навіть забуває просто з днем народження привітати.
Дуже часто чую від свекрухи скарги, що отримує малу пенсію, ледь вистачає грошей собі на проживання. Не знаю, навіщо мені це все розповідає, оскільки знаю, що це не так. У неї є велике господарство, яке приносить їй хороші гроші. Також продаж м’яса, овочів, фруктів. Десь у свекрухи беруться ж гроші, щоб купляти внукам подарункам, давати гроші меншому улюбленому сину.
Ми живемо в іншому місті і не виходить кожних вихідних навідуватися до неї в гості, але коли вже приїжджаємо, можна трішки гостинніше зустрічати нашу доньку. Навіть чоловік помічає, що братових дітей його матір любить більше. Натомість Настуся дуже любить бабцю, із нетерпінням чекає, коли вона приїде в гості або ми до неї поїдемо.
Останній раз наша сварка з чоловіком закінчилася тим, що ми не розмовляли з ним майже півтора тижні. А потім зустрілися, сіли поговорили та знайшли вихід. Та це не сподобалося свекрусі, і вона продовжила говорити, яка з мене погана дружина.
Ми її не послухали, зробили так, як вважали за потрібне. Недавно з нами відбулася одна цікава і ще більше приємна ситуація. Два місяці тому Насті виповнилося десять років. Свекруха зателефонувала доньці та привітала з днем народженням, і це був перший раз, коли та не жалілася, що нема грошей, а навіть сказала, щоб внучка очікувала на посилку.
Це було дуже не очікувано. Донька дуже зраділа, але більше за неї зраділа я. Для мене це справді був приємний сюрприз, не думала, що колись таке може статися, тим паче найближчим часом. Ми з донечкою не могли дочекатися подарунку від бабусі, а коли забрали його з пошти, то було дуже розчаровані. Усе на що вистачило свекрусі грошей для своєї внучки це одяг із секонд-хенду та дві баночки з варенням. Звісно, Настя, побачивши вміст подарунку, дуже засмутилася, що бабуся так до неї ставиться. Було боляче дивитися на дитину, я її в ту ж хвилину заспокоїла, сказавши, у неї завжди поряд є мама, яка може бути для неї й бабусею, і дідусем. Наступний день розпочався з походу до магазину. ми придбали для Настусі красиве плаття та чарівні туфлі.
Цей подарунок був останньою краплею, мій терпець увірвався, і я висловила все чоловікові, що думаю про його матір. У відповідь я почула від нього звинувачування, яка я егоїстка і не вмію поважати літніх людей. Згодом ми помирилися, проте кожен із нас лишився при своїй думці. Та в мене в голові ніяк не вкладеться думка, як так можна розділяти своїх рідних внуків, когось більше любити, а когось менше.
