Свекруха кожен раз викидала їжу, яку їй подавала невістка

Є в мене подруга, звуть її Софія. І вже близько року вона заміжня жінка. Зі своїм чоловіком, Данилом, вона живе окремо від його та від її батьків. Тільки от свекруха ну вже занадто часто приходить з перевірками до їхньої квартири.

Все б було не настільки погано, якби не боротьба Софії та Ганни Олексіївни за звання найкращого кулінара. Завжди Софія бідкається, що коли б не прийшла свекруха і що б Софія не приготувала – все Ганна Олексіївна в смітник викидає, ще й роблячи при цьому таке лице, ніби це не їжа, а лайно. Хоча й не пробує ніколи.

А Софія то прекрасно готує. Це було її хобі. Особливо їй подобалася італійська, мексиканська та японська кухня.  Дома завжди були не звичні для нас пюрешка з котлетками чи борщі з пампушками, а госпачо, лазанья, рагу, суші, місо-супи, тофу і так далі.

Коли свекруха приходить в гості, Софія не відходить від плити годинами, завжди намагається здивувати Ганну Олексіївну. І як тільки тарілка з неймовірною смакотою кладеться перед свекрухою, вона починаю свою улюблену пісню про те, що не їжа ті всі її креветки в соусі по-мексиканськи, лазанья, роли, такоякі та багато іншого, що вміє готувати Софія – не їжа зовсім. А тим більше не їжа для чоловіка.

І завжди свекруха наводила себе як приклад. Мовляв, он вона раніше на тиждень вперед варила для Данила борщика, його улюбленого, та котлеток курячих. Ось це була, на її думку, чоловіча справжня їжа, а все інше так, просто перекус, ще й не корисний.

А іронія в тому, що Данило вже на той борщ з котлетами дивитися не може. Бо мати завжди тільки це і готувала все його дитинство. Так що наївся він того на сто років вперед.

Було навіть таке, що Ганна Олексіївна подарувала Софії навчання на курсах кулінарії, щоб вона хоч там «людської» їжі навчилася готувати. Але Софія не дурна і перевелася, трохи доплативши, на курс по десертах та різноманітній солодкій випічці. І це також не подобалося свекрусі, бо «чоловікам всі ці тортики та тістечка не потрібні».

Данило ж дивиться на їхню «війну» та не сприймає це серйозно, сміється, мовляв, це ненадовго і скоро все буде добре.

А як ви думаєте, чи буде щось краще і взагалі добре?