Свекруха любить тільки другу невістку, а до мене з дитиною ставиться, як до неп0требу!

Я з тих самих наївних, які переконані, що свекруха може стати другою мамою. Але сталось не так, як гадалось.

Після весілля ми мали лише три місяці спокійного життя, а потім чоловіка днями не було вдома, бо зранку він був на роботі, а ввечері допомагав молодшому братові будувати будинок. Тоді й почалися наші «ідеальні стосунки» зі свекрухою, яка тільки й повторювала, що я повинна зробити.

Я довгий час допомагала, а потім мені ставало часто погано, і ми дізналися про мою вагітність. Вона проходила у мене дуже важко, постійний токсикоз, запаморочення, я ледь на ногах стояла, але мій чоловік їздив туди. Я надіялась, що він старається так для нас з дитиною, бо свекри пообіцяли віддати сину за допомогу голий будинок, побудований років 10 тому. Звичайно, там було ще дуже багато роботи й потрібно було багато грошей, але ми надіялися, що воно того варте. Тоді ми ще жили на орендованій квартирі.

На жаль, грошей нам стало не вистачати на оренду власного житла, і для економії ми переїхали до батьків. Незабаром я народила, а через пів року до моїх батьків підселилась старша сестра з чоловіком та трирічним сином.

Загалом, виходу не було, довелось переїжджати у пустий будинок. На щастя, ми мали збережені гроші й швидко провели туди світло, газ та каналізацію. На залишене купили мінімально найнеобхідніші меблі. На початку, у нас навіть стола та шафи не було, мовчу вже про той маленький холодильник.

Свекруха продовжувала надзвонювати чоловікові й дорікати у тому, що він не допомагає молодшому братові, бо робить щось для себе. Мене це дуже роздратувало. Я не могла зрозуміти, чому нам ніхто не може допомогти, тим паче у нас маленька дитина, а його брат навіть не одружений!

Ми з чоловіком поговорили й вирішили, що той час, який він мав витрачати на чужому будівництві, витрачатиме на облаштування нашого будинку та його ремонт. Хоча чоловік кілька разів на тиждень все одно ходив та допомагав.

Одного дня сталось так, що ми запланували їхати у ліс на відпочинок, але зателефонувала свекруха й повідомила, що привезли якісь матеріали для будівництва будинку брата, і йому потрібно терміново їхати туди, бо брат не може, він на шашликах з друзями. Я чула всю цю розмову, не витримала й вирвала телефон у чоловіка, висловивши свекрусі все, що про неї думаю. Відтоді я у їхній сім’ї стала білою вороною.

Все ж, це було не найгіршим, як виявилось. До нас почала частенько навідуватися родина чоловіка, і кожен з них вважав за необхідне сказати, що живемо ми, як цигани або безхатченки. Я намагалась підтримувати порядок у домі, але голі стіни давали своє. Після таких «гостей» я могла плакати ніч на проліт, прохаючи чоловіка робити ремонт тільки у нас й забути про брата.

Він погоджувався, але тривало це рівно до того моменту, поки не зателефонує його мама, і він знову плює на всі обіцянки та біжить їм допомагати.

Я не розумію, чим заслужила таке ставлення свекрухи. Ніхто нам не хоче допомогти, лише сміються прямо у лице й дорікають, що у все у нас не так та погано.

Недавно я дізналась, на кому одружується брат чоловіка й усвідомила, чому всі до мене так погано ставилися. Вся причина у тому, що я зі звичайної сім’ї, не маю особливих зв’язків, і єдине майно моїх батьків – трикімнатна квартира, у якій вони живуть з родиною моєї сестри. Натомість дружина брата повна протилежність мені. У її батьків багато грошей, кілька квартир та дач, і свекруха готова з неї «пилинки здувати», аби та сказала їй добре слово.

От я не можу зрозуміти, чому не можна ставитися нормально до всіх людей незалежно від наявності грошей у їхній кишені? Чи це нормально?