Свекруха переписала свою квартиру на дітей своєї дочки. А нашим дітям подарувала книжку про тварин

Я давно помітила, що мама мого чоловіка по-різному ставиться до моїх дітей та до дітей дочки. Одним вона дарує на день народження золоті сережки та застібку на шию, а наші діти отримують якусь куртку, яка, якщо судити за запахом, була куплена на розпродажі у секонд хенді. Вона навіть не хоче сидіти з нашими дітьми. Наче зовсім й не бабуся. Скільки я не говорила це своєму чоловікові, він не проявляв жодних емоцій. Просто якась кам’яна статуя.

Але нещодавно трапилося таке, що навіть чоловік не зміг втриматися. Свекруха зайшла до нас на вихідних. Ми пили чай, вона розповідала про те, що ходила на базар. Повідомила мені сьогоднішню цінову політику серед торгашів, пожалілася на те, що пенсії не вистачає. Загалом, стандартні питання та відповіді. Чоловік не хотів слухати, як він сказав, «бабські теревеньки» й пішов було дивися телевізор, але тут його мама почала розмову про квартиру. Ми давно чекали, яка буде доля двох кімнат у центрі міста, які дісталися свекрусі у спадок від її мами. «Я тут подумала. Ви ж Сергієм все одно маєте квартиру, тож перепишу я квартиру на Ірину, а то вона з чоловіком на найманій живе,» – вона спокійно відсьорбнула чай й продовжила розповідати, як дешево вона купила яйця на базарі. Я була шокована. Чоловік також це почув й забіг до кухні.

«Значить, так, знову все дісталося Іринці. Все моє життя ти так зі мною вчиняєш. Мені нічого, а їй все. А зараз перекинулася й на наших дітей. Я довго мовчав, та більше не можу. Чому мої діти для тебе не такі самі онуки, як від сестри? Що такого я тобі зробив, що ти завжди ставила мене на друге місце? Хіба ми багатші від Ірини та її чоловіка? Хіба ми тут у розкоші купаємося? Живемо в одній країні, проблеми маємо такі самі. А ти геть мені не допомагаєш. Все дитинство було так. Тільки вона чогось захоче, так на, отримай одразу. А я по кілька років ходив в тих самих чоботах, що з мене навіть діти сміялися. Хіба я тобі не рідний?» – чоловіка прорвало. Його не можна було зупинити. Видно, це дійсно його дістало.

А свекруха спокійно допила чай. Нічого не відповіла та пішла. Сказала, що не хоче розмовляти, коли на неї кричать. А через тиждень ми дізналися, що вона таки переписала квартиру. Як після такого з нею спілкуватися?