Ми з сином поверталися зі школи. Я забрала його після роботи. Тут до нас підбігає мoя колишня свекруха. Для мене це рівносильно розбитому дзеркалу або коту чорному, що дорогу перебіг.
– Привіт Іллюша! Онук, ти знаєш, що в тебе сестричка народилася? Вона така малесенька і дуже-дуже красива! А давай ми зараз попросимо у твоєї мами дозволу, щоб ми з тобою могли піти до твоєї сестрички, та ти познайомився з нею? А татко твій дуже щасливий, він так мріяв про донечку! – почала радісно верещати колишня свекруха.
Мій син не пам’ятає батька, а тим більше бабусю. Уявіть шок одинадцятилітньої дитини, коли до нього підбігає якась бабка і починає щасливо репетувати розказуючи йому про якусь там сестричку і тата, який ту сестричку дуже чекав.
-А давай я зателефоную твоєму таткові, і ти його привітаєш? Давай? Там ж така гарна виписка була. Квіти, фотограф, лімузин! – продовжувала кричати свекруха. Хвалилася, одразу видно. Хотіла зачепити мене.
-А давайте ви передасте своєму сину вітання від нас на словах. Ми поспішаємо, тому до побачення! – рявкнула я.
-Бабка, ви хто така? Я тата не пам’ятаю! І яка сестра? Не потрібні мені якісь незрозумілі сестри! Йдіть від нас! – відповів син.
Далі ми пішли з сином в піцерію, і я взяла йому все, що він хотів. Ледве заспокоїла дитину. Видно було, що ця тема для нього не приємна та навіть болюча. Тому я всіма силами намагалася відволікти Іллю.
З чоловіком ми розлучилися, ще коли сину було всього два місяці. Звісно ж, офіційне розлучення було набагато пізніше, але все таки фізично ми розійшлися саме тоді. Чому? Тому що чоловік напився та почав розповідати мені, як сильно він не хотів цієї дитини та, що найгірше, кинув двомісячну дитину на підлогу(спеціально, не випадково). Я одразу поїхала на таксі до лікарні, щоб оглянути маля, бо для такої малої дитини падіння на підлогу може дорівнювати тяжким наслідкам або ж навіть смерті. Слава богу, все обійшлося, і Ілля лише налякався.
Але після цього я пішла від чоловіка. Перший час він цікавився сином, а потім перестав, вирішив, що напружуватися не потрібно. Проте іронія в тому, що саме колишній чоловік вмовив мене не робити аборт. Я була молода, мені було всього 20 років, я не хотіла в той час дітей. Але ні, він ж хотів дуже дитину. А потім розчарувався в батьківстві, бо син перші місяці був не спокійним по ночах.
Цікаво, що він очікував, коли хотів дитину? Що вона буде спокійною та завжди тихою? В кінці кінців я стала жити спокійно та ростила сина самостійно. Зараз в мене є молодий чоловік, я маю хорошу роботу, а син ходить в приватну школу. Мені не цікаве життя мого колишнього, який після розлучення не привітав сина ні з одним днем народженням.
Тому свекруха просто зіпсувала нам з сином настрій своєю появою та дурнуватою поведінкою. Не більше.