ЖИТТЯ

Свекруха сказала, що всі подаровані нам гроші на весілля повинні належати їй!

Святковий настрій на весіллі мені зіпсувала свекруха, яка підійшла до нас з чоловіком й повідомила, що ми маємо віддати їй всі подаровані гроші, бо вона ще має ставити молодшу доньку на ноги, а у нас є моя квартира, тому нам ці гроші непотрібні. Я й не знала, що відповісти свекрусі, тому говорити почав мій чоловік.

На щастя, він у мене розумний чоловік і спробував пояснити мамі, що це не тільки його гроші, а й мої, й тепер ми ними керуємо разом, а віддати чи позичити ми їх не можемо, бо у нас все розплановано.

Свекруху така відповідь не влаштувала, тому вона почала кричати, обзиваючи мого чоловіка черствим та невдячним. Всі гості просто оніміли від такої «вистави», пощастило ще, що свекор швидко прибіг й заспокоїв дружину, забравши її від нас. Після цього ми з чоловіком намагалися й далі святкувати, мов нічого не сталось, але неприємний присмак від сказаних свекрухою слів таки залишився.

Реклама

Я чомусь думала, що свекруха після цього всього припинить від нас щось вимагати й все буде, як раніше. Коли ми повернулися з медового місяця, то я зрозуміла, як сильно я помилилась.

wedding.4banket.ru

Почати варто з того, що моя тітка не мала дітей, єдиною її радістю була племінниця, тобто я. І коли її не стало, вона сильно захворіла й згасла за кілька тижнів, у спадок мені перейшла її трикімнатна квартира поблизу центра Києва.

Згодом я переїхала туди навчатися, все там облаштовувала, мама мені допомагала, купували меблі, робили ремонт, загалом все для комфорту, а потім я зустріла свого майбутнього чоловіка. Ми два роки зустрічалися й вирішили одружитися. Поруч з ним я відчувала себе щасливою і ніколи не сумнівалась, що одружується він зі мною не через прописку у столиці. Лише єдине, що мені не подобалось і все псувало, був паскудний характер моєї свекрухи.

Перший випадок стався на нашому весіллі, але на цьому все не завершилось. Чим більше часу минало у цій «родині», тим більше я розуміла, у яке болото потрапила.

Ми повернулися з медового місяця і зрозуміли, що не можемо зайти у власну квартиру, бо там замінені всі замки. Ми вже думали двері вибивати, але через п‘ять хвилин на порозі з‘явилась сестра чоловіка з новими ключами. Ми вже думали влаштовувати їй скандал, але вона нам пояснила, що мама її відправила сюди, бо, за її словами, ми самі хотіли, щоб вона жила з нами, й про план свекрухи вона не здогадувалась. Ми відправили меншу сестру чоловіка додому і не на жарт розлютилися на свекруху. Після цього нам самим довелось ще раз поміняти всі ключі у квартирі.

Через годину у нашій квартирі уже була свекруха, яка на всіх кричала, що тепер ми одна родина, і ми не мали найменшого права виганяти її доньку зі спільної власності. Тут я уже не витримала й нагадала свекрусі, що квартира належить лише мені, мій чоловік, її син, немає на неї жодних прав, як і свекруха, тому якщо вона просто зараз не покине квартиру, я викличу поліцію.

Чоловік ні слова не сказав мені всупереч, підтримував мене до кінця, і тоді я лише підтвердила свої роздуми про те, що цей чоловік призначений для мене. Час йшов і його мама ще кілька разів приходила до нас з пробаченнями й проханням поселити свою доньку до нас, але я твердо стояла на своєму.

На свекруху ми вже зла не тримаємо. Можливо, вона думала, що так робить комусь добро, але ще спочатку нашого шлюбу зрозуміли, що нікому не дамо лізти у наші особисті справи й досі дотримуємось цього принципу, хоча вже й минуло більше, ніж п‘ять років.

Реклама

Також цiкаво:

Close